Джонатан Сафран Фоєр - Всьо ясно

Учора ввечері я рішив ні по яких злачних мєстах не гуляти. Вмєсто того бродив пляжами. Но не лазив сам, как всєгда, я взяв із собою фото Августини. Должен признатися, шо я не раз всматрювався в ету карточку і постоянно думав про твою влюбльонность в етот об’єкт. Вона класна. Тут ти подмєтіл правильно.

Ну, вот і мій короткий монолог стрємітся к фіналу. Я вже дєлаю тебе нудним человєком. Но зараз перехожу к самой суті своєї історії. Я і не надіюся, шо ти зможеш восприйняти її другу часть. Я пока писав її – то саме, шо кіло солі с’єл. Но твої замєчанія були очєнь елементарні. Спасіба за ясность, у чому разниця мєжду ідіомами «обісрати справу» і «срана річ», і тоже само «стати в пригоді». Для мене очєнь важно употрєбляти правильні мовні обороти. Це тупо нада. Я вспомнив, шо ти просив мене не ісправляти ошибок, бо вони прикольно звучать, а прикол – це єдінствєний способ розказати сумну історію, но я їх всьо таки ісправлю. Не обіжайся на мене за ето.

Я так же вньос всі ті корєктіви, про які ти писав. Я вставив у ту часть, де я впервиє тебе встрєтіл, всьо, шо ти казав вставить. (Ти дєйствітєльно думаєш, шо ми з тобою на одному уровні?) Як ти й дуже хотів, я вибросив речення «Він був екстремально маленьким» і вставив на його мєсто «Як і я, він був невисокий». Після речення «„Аа“, – відповів дєд, і я поняв, шо йому все ше сниться сон» я вставив, як ти і казав, «…про нашу бабку».

З такими правками я увєрєний, шо друга часть моєї історії ну просто ідеальна. Не можу промовчати про то, шо ти опять прислав мені нємного доларів. І опять я тобі дуже вдячний. Але я, як папугай, буду повторять то же саме, шо й говорив раньше: єслі тобі не нравиться то, шо я пишу, і ти захочеш получити свої долари назад, я отошлю їх тобі сразу. Наоборот, я чуствуватиму себе гордим.

Слідуюча часть далася мені ше з большим напряженієм. Я її вже почті написав. Представив, які вєщі ти можеш попросить поміняти, і сам їх поміняв. Ну, напрімєр, я більше не употрєбляю слова «хандра», бо можу собі представити, шо воно тебе нервірує, як ти сам когда-то написав: «Не вживай слова „хандра“, воно мені капає на мізки». Я ше понапридумував пару фішок, які должни тобі понравитися, – це всякі такі прикольні й чуть сумні вєщі. Я увєрєний, шо ти мене здержуватимеш, єслі мене буде заносити.

Касатєльно твоєї писанини, яку ти мені присилав у многочиленних листах, то я должен сказати, шо прочитав її всю. Особєнно мене поразила часть про Книгу Повторюваних Снів, а сон про то, шо ми всі є нашими батьками, даже загнав мене в меланхолію. Ти так і хотів, да? Ну, понятно, шо я не батя, і вопше у твоїй часті роману я нечастий гость. І когда я смотрю на своє отображеніє, то бачу там не батю, а його абсолютного антіпода.

Янкель, кажеться, позитивний герой, так же? Чьо ето ти рішив, шо він наколов того пацана так много лєт назад? Може, просто дєньги нада були. Я сам знаю, шо таке случається, хотя, шоб розвести когото, то я ше нікого, канєшно, не розводив. Мені кажеться, шо це очєнь даже піддержує історію, когда ти придумав другу лотерею, як назвати насєльонний пункт. Я всьо думав, як би я назвав Одєсу, єслі би мені дали таке право? Може, я назвав би її «Алекс», бо я ж сам Алекс, а єслі би ше й город називався Алекс, то всі б поняли, шо я тут самий главний! Можна ше було б назвати город «Ігорчик», тогда б усі знали, шо авторітєтом є мій братан, а він полностю на це заслужує, і було б класно, єслі би люди тоже так думали. (Хотя достаточно странно, шо я своєму братанові желаю того ж, шо і собі, только намного чьотчє.) А може, Одєсу нада було переіменувати в Трохимбрід, тогда б і такий город реально появився, а твою книжку всі б розкупили, і ти тогда проснувся б знаменитим.

Мені так жаль заканчувати цей лист. Це ж всьо равно, шо ми з тобою вживу побазарили би. Надіюся, шо ти будеш удовлєтворьон моєю третьою частью, і, як всігда, прошу твоєї милості. Я старався писати чесно і красіво, в соотвєтствії з твоїми інструкціями.

Ага, да. Є ше один момєнт. Семмі Дейвіса Младшого-Младшого з нашої історії я викинуть не можу, хотя ти і просиш його вирізати. Ти пишеш, шо без нього історія буде болєє рафінірованою, і я знаю, шо «рафінірований» означає «очищений», «відполірований» чи «добряче вичищений», но я скажу тобі, шо Семмі Дейвіс Младший-Младший – ето персонаж очєнь даже поучітєльний, він розогрєває читательский апєтіт і зажигає нас пристрастю. Лучше посмотрім, як він буде еволюціонірувати, а потом подумаємо, шо з ним здєлати.