Тетяна Бережна - Любов іншого виміру

– Мои красивые глаза произвели на нее впечатление, но для нее это не главное, и деньги не главное…

– А! Все они одинаковые, за деньги готовы сделать всё, что угодно! Может, поедем к девочкам в сауну, шеф? Чтобы еще раз убедиться…

– Серый, не умничай. Что ты знаешь о женщинах? – виплюнувши прізвисько водія, зневажливо кинув Сатана. – Если бы все женщины были похожи на проституток из саун, не было бы любви.

– Верите в любовь, шеф?

– Смотри на дорогу! Машина так и пляшет на выбоинах…

– Вся дорога такая, шеф! Ведет в коммунизм, мать их! – і водій з почуттям виматюкався.

Сатана пильно поглянув на нього, посміхнувся:

– А, ты, Серый, любил, срок мотал из-за бабы! А говоришь, все они одинаковые… Нет, женщины разнообразны, как звезды во Вселенной…

– Все Вы знаете, шеф! Череп считает Вас Сатаной, прикалывает всех, как Вы замочили Шрама взглядом!

Сатана скосив на водія цинічні очі і безбарвно констатував:

– Шрама замочил виглядом, а череп Черепа разобью на мелкие черепки. Слишком болтливый…

Водій перелякано закліпав очима:

– Да что Вы, шеф! У него же трое пацанов!

– Его счастье… Ну, так что там, твоя любимая?

– Подставила она меня, курва! Пять лет отмотал!

Він почервонів від гніву і з усієї сили натиснув на педаль газу.

– Не гони, – буркнув Сатана.

– А Вы срок мотали, шеф?

– Нет, я слишком умный, – а про себе проаналізував: – «Мій термін ув’язнення триває з тип пір, як прокляття Творця перетворило мене на прокаженого Всесвіту, а руки мої у кайданах розтягнули ланцюги людських гріхів між Пеклом і Землею…»

У грудях Сатани занило Звіряче тавро, нервовий тик смикнув його щоку. Деякий час їхали мовчки.

– Извините, шеф, но меня просили сказать… я выполняю волю… – нерішуче порушив тишу водій.

– Не тяни!

– Команду Вы подобрали крутейшую в Украине, все профи. Называете нас красиво: «Несущие смерть», но у врагов тоже есть пушки, каждый день рискуем жизнью, шеф… Вот если бы Вы разрешили нам надеть кресты! Были бы у нас кресты за пазухой, мы бы и чувствовали себя, как у Бога за пазухой! Может, разрешите, шеф?

– Суки вы паршивые! Убиваете, грабите, – служите Сатане, а защиты ищете у Бога! А как же насчет «не убий, не украдь»?! Запомните: или я, или крест! Так и передай: никогда! – гнівно, вулканічно вибухнув Сатана.

– Будет Вам нервничать, шеф. Нет, так нет… А служим мы, извините за свое мнение, не Сатане, а народу Украины. Убиваем не людей, а блядей, и грабим очень крутую сволочь, а не деда Панаса!… Что плохого в том, что мы под Вашим мудрым руководством спровоцировали войну между мафиями? К такой их всех матери! Пусть перестреляются, глотки друг другу перережут!… А нам что? У нас, профи в законе, есть чувство меры. Нам нужна зелень на девочек с сауной, на Гаваи, на двухэтажный домик, чтоб не стыдно было жить, вот и все! На двух стульях заднице неудобно.

– Верно, Серый, но эту простую истину при жизни понимают не все, – зітхнув Сатана, – тормозни возле остановки, поеду трамваем.

Машина зупинилася на узбіччі.

– Вот тебе на девочек, – Люцифер простягнув водію пухку пачку доларів, кинув на нього суворий погляд, – зверье не трогать, только следить и ждать моего звонка. Похороним тварей с «почестями» в радиоактивных отходах.

– Слушаюсь, шеф! До чего приятно с Вами работать, Вы просто Мориарти преступного мира! – і обличчя водія розквітло від задоволення.

Люцифер вийшов з машини.

– В трамвае следите за бумажником, шеф, – люб’язно порадив йому водій і сховав гроші у кишені.

Сатана розглядав занедбане місто через млу пилу, що щільно покрила вікно трамваю. Брудне рухоме скло перетворювало реальність, що прослизала за вікном, на шарж карикатуриста на сіре буденне буття – заклопотану мишачу метушню у темній норі. Трамвай зупинився.

Через дорогу напроти товста спритна торговка продавала дешеве вино на розлив. Жалюгідні п’яниці обліпили діжку з надписом «Крымские вина», як оси обкусану, гниючу грушу. Зненацька між двох нещасних зав’язалася квола бійка – обоє ледве трималися на ногах. Аж тут з-за діжки вибігла миршава червононоса жінка, розмахнулася порожнім кухлем і розбила його об голову одного з забіяк. Той упав, хтось поряд розреготався, Сатана в огиді скривив вуста.

– «Пийте, та не упивайтеся!» – чомусь він згадав слова Ісуса, і кров стрімкою хвилею ударила в його голову: вона бачить це щодня, виходячи у місто! Вся ця гидота лізе у її надзвичайні, фіолетові очі, скверною матюків вривається у її ніжні вушка і плює перед нею недопалками цигарок… Та що там! Будь-яка сволота будь-коли може схопити її і потягти за собою… Сатана заплющив очі, його прокляття пронизливо-болісно сіпнуло серце. Бісове тавро Звіра! Завжди знає, коли саме нагадати про себе!