Галина Гаврищук - Спадок

… І все повторюється – історія, кризи, ситуації у відносинах людських. Все б нічого, але навіщо ж терпіння наше випробовувати, коли повторюється лихо? І до коли? Допоки ми не усвідомимо цю схему та не оволодіємо знаннями, яких бракує щоб вийти з того зачарованого кола. Якщо будова тіла й духу досконала, то і всі події в нашому житті мають правдиву основу… Ми самі можемо докопатись до причин та наслідків нашої ролі. Як прицілимось, так і влучимо…

– Подивись на себе зверху.

– Навіщо? Хто ти?

– Подивись як ти сидиш, що робиш і як виглядаєш.

– Яке тобі діло того що я роблю? Хто ти?

– Твоя свідомість.

– Моя………….? Мені гаплик…

– Висновок безглуздий.

– Тоді це твоє…, хм.

– Не моє, це розум.

– Хіба ці поняття різні?

– Розум знаходиться в твоїй голові. А я тут, зверху. Мозок – це ідеальний природний комп’ютер, який зв’язаний зі мною нейронними імпульсами та перекладає тобі ту інформацію, яку отримує від мене. Але, по-своєму, в залежності від його можливостей.

– Оп! Це як? Процесор може бути слабший або сильніший, натренований?

– В примітивному розумінні щось таке… Гм, не може бути, щоб ти на стільки «тупила»…

– Я тебе зараз відправлю кудись… Чого тобі треба? Розлютити мене чи налякати? Я ж не чую ніякого голосу! Чиї це думки? Коли я стала телепатом? Чи з’їхала з глузду?… Боже мій, Боже!

– Клас! Мене давно так не смішили… Аж розряд пішов! До слова – негативний.

– Чорний в тебе гумор… Мною трусить.

– Так ти змінила полюс з цікавості на страх.

– Мама!.. Тихо, тихо. Ще разок… Хто ти і з чого ти складаєшся? Я спокійна, спокійна…

– Я твоя свідомість. Ти мене створила. Всі емоції, думки, мрії, не виказані образи і докори, всі книги які ти читала, всі спостереження та почуття, любов і туга, радість та біль, цікавість і страхи, кожна твоя дія, хвала, брехня та правда, бажання та невдоволення, зло і добро… Всі слова, які злетіли з твоїх вуст, що ранили чи підтримували інших. Все тут, в мені. Як і натхнення та бажання пізнання. Це ти мене викликала на розмову, ти ризикнула і вийшла на контакт… Тобі набридло відчувати біль, розчарування і миритися із незнанням причин.

– А, це такий новий спосіб відчуття досвіду!

– Це не я сказала, а розум. Він все намагається ускладнити. Я розмовляю простими словами та поняттями , о бразами та спогадами про помилки чи досягнення. Наразі він керує тобою замість мене і намагається втримати владу. Старайся…

– … Е-гей, де ти? Я хочу ще поговорити!

– Він мене прогнав…

Фізичне тіло і душа утворюють таку саму ж пару, як розум та свідомість. Душа як енергетична невидима клітина Бога тримає в тонусі наше фізичне тіло – передає йому енергію, інформацію, попередження, повідомляє причини хвороби, але ми її не завжди розуміємо. Її також можна назвати інтуїцією, голосом серця… Вона говорить емоціями та почуттями, а люди аналізують її розумом, який має іншу, допоміжну функцію…

Розум належить явному тілу. Він мислить, аналізує, запам’ятовує, контролює всі функції організму та отримує імпульси від свідомості, яка знаходиться поза межами людського тіла. Його справа – перекласти відчуття на мову слова, творчості, зв’язати всі деталі для того, щоб розпізнати істину. Але по факту на сьогодні він отримав над людиною повну владу. Виконує програму, яка блокує душу і свідомість та відмовляється добровільно співпрацювати з основними нашими провідниками. Наш розум геніальний, кмітливий і є скарбом для людини, але не єдиним складником загальних духовних можливостей. Якби зібрати всі цінності докупи, то людина перетворилася б на земного бога, для якого нема нічого неможливого…