Галина Гаврищук - Спадок

Хотіло б ся коротше та простіше описати з ким ми можемо контактувати. Але не приємної ноти не уникнути. І в мене було розчарування, коли я тільки-но вникала в цю тему. Два роки тому в моєму житті почались деякі випробування. Саме тоді я почала писати. Коли зараз оглядаюсь назад, то бачу – ніщо інше б не заставило мене взяти ручку у ручку. Я була розчарована… Шукала відповідь: «За що?». І мабуть, небесам стало мене жаль – зненацька я відчула баритон на фоні хору. Але злякатись не встигла, бо мене огорнуло спокоєм . І безмежний простір сяючого біло-салатового кольору, який неначе був моєю справжньою домівкою. По відчуттях – нема ні осуду, ні жалю, тільки тиха радість та любов… А ще якась незвична рівність… Ніби нема ні головного, ні неважливого… Єдине все, з матерії одної. Як у тілі нашому клітина, з якої складається все… А на землі – лиш мить, що пролітає немов вітер. Лиш нею я жила…

Наша думка про себе за звичай трохи вища, ніж реальність – один полюс. Другий – занижена по недооцінці. Хвала тому, хто потрапляє в ціль. Небезпека від спілкування з невідомим таки має місце. Якщо ви боїтесь через недовіру в себе чи хочете спробувати про «всяк випадок», – то на контакт може вийти якийсь «гуморист» і підлити страху.

Одна моя знайома про щось запитувала та явно відчувала миттєву відповідь. Однак, при цьому була злякана. Коли спиталася: «Ти хто?», то почула вирок: «Остап»… Більше цього робила…

Те саме може трапитись у випадку недооцінки чи надмірної самооцінки, – вас можуть «присадити» та розчарувати. Тому ще раз наголошую на тому, щоб керуватись виключно спокійним, медитативним станом, підкинутим життєвими обставинами.

У нас є здібності Творця, бо ми енергетично зв’язані. Добровільна згода приєднатись до його програм дасть нам захищеність і відчуття спокою, любові, співчуття і прощення. Ми – це Він і навпаки. Звільнитись можливо тільки наполовину. Людство – єдиний організм, тож вболіваймо за всіх…

Приєднатися до величі означає відчути себе земним богом. Це було в програмі нашого створення, допоки не втрутився вірус у свідомість… Можна назвати їх іншими словами – нечистий, наші вади, енергетичні вампіри, звірі. Та і від цього можна відсахнутись, бо їх можна прогнати думкою, що вірить в свою силу.

Також очистити своє мислення реально шляхом виходу за межі особистих інтересів. Власні вади не керують людиною, коли вона стикається з проблемами «вищого ґатунку». Така людина неначе перетворюється на сонце і спалює всіх своїх паразитів. Після цього вона під охороною світла.

Але це зовсім не означає, що всі її земні проблеми зникнуть… Вони їй стануть байдужими через не важливість… І цілком ймовірно, що буде більше сліз… від співчуття. Зате зникнуть образи, провини, гординя, лють. Вона як бджілка вилетить з вулика. А як людина – побачить, що працює для себе і пасічника.

…Коли ми відчуємо саме ТОЙ голос з серця, можуть политись сльози або здаватиметься, що це політ над землею… Всередині стане тепло і радісно, зникне страх та з'явиться справжня віра, яку не опишеш словом…

Задати перше запитання спонукав мене конфлікт сімейний.

…Коли ми почали сперечатись за дрібнички, то однаково накопичували роздратування. За природне право кожного мати різні точки зору на любі речі (!!!). Якби не це, – навряд чи щось змусило мене шукати у собі причину. Коли читала написане опісля, то жахнулася, яким осудженням кипіла. Та побачила, як змінилися думки мої після роздумів нехитрих. Відбився мій спокій у реальному житті… Адже, наш стан заразний…

А на початку я виписала із конституції усі свої права… Дочиталася, що критика є насильство і розкрутила тему відображення відносин у сім'ї на відносини між країнами і так далі…

Раптом відчула до себе запитання:

– Чи перша ти це читаєш? Чи допомогло це комусь змінити свій внутрішній світ для всіх?

Я знітилась і не знала що відповісти. Далі відчуваю:

– Якщо поставиш перед собою ціль космічного масштабу, всі сили світла злетяться тобі в поміч, і відповіді зможеш осягнути. Тільки не бійся, страх видумали люди.

– А як я зрозумію, чи правильна це відповідь? Від кого? Адже нам шепотіти може щось, що не є світло?

– Якщо на серці твоїм радість , і світ обняти хочеш ніжно, творити хочеш і сміятись, будь певна – ти не помилилась. А руки опустились, тяжко, чи лють якась, неспокій чи тривога , – сама знаєш звідки. А шкоду зробиш словом своїм, – то не моє воно!