Галина Гаврищук - Спадок

Свідомість кожної людини – це складова загально-людської свідомості. І саме вона відображається на фізичному плані буття кожної країни та планети в цілому. Тіло і дух (те, чим людина дихає) завжди в гармонії. І говорити, що життя «не таке як хочеться», – означає що «не такий я». Адже щохвилини наша думка створює новий баланс у ментальній сфері Землі… Тому людство єдине.

Зробити кращим життя означає зцілити себе повністю – тіло і душу, перетворити розум з господаря (поверхневі судження) на помічника свідомості. Відновити функції нашого живого багатогранного тіла. Ми можемо скористатися підказками та інформацією ментального поля Землі. Тільки трішечки заглибитися в себе…

Думки літають в просторі, виходять із землі, води, вогню. Творець у них і в нас самих. Ніяке питання не залишається без відповіді. Проблема наша не така й велика, – піймати відповідь та усвідомити. Навчитись бачити та чути, відчувати та мислити по-своєму , – не так, як прийнято кимось.

Ще є одна пара понять – яке питання, такого рівня відповідь. Назвемо носія інформації, яку шукаємо, енергетичною сутністю чи провідником. Людина сьогоднішнього рівня розвитку не має доступу до п’ятого, шостого та сьомого вимірів, де до знань можна торкнутись напряму. Тому подружимось з тими, хто її передає нам по запиту.

Не живі речі складаються з тої самої енергії, що і людина. Відмінність тільки в тому, що на них немає блоку, виставленого розумом. Запитувати можна навіть через дерево, яке переводить інформацію до нас без перешкод. І просити розум не втручатись у процес відчуття… Він послухається , не може суперечити нашим бажанням.

Для освоєння нових навичок зчитування інформації для початку бажано подружитись з ручкою та папірцем. Бо після любого запитання йде миттєва відповідь. Та, от халепа, – швидкість її звучання на фізичному плані завелика для тих, хто починає вивчати букви. Слова можливо пригальмувати чуть, щоб записати, а потім усвідомити. Не знаю, як у кого буде… Але коли записувала я, то фрази наче чекали , допоки не з'явиться попереднє слово на листочку.

І ще один важливий момент – писати те, що йде потрібно не свідомо, без розумового аналізу. Це буде потім, а під час фіксування потоку слів треба писати всі «дурниці» (як буде здаватись) і вже їх розкручувати далі. Коли пізніше розбирала відповідь, то кілька разів писала «не розумію чому, як, навіщо, що це таке, простіше, ще простіше і т. д.». Перший клас, одним словом…

Схиляюсь до думки, що у кожного є своя особиста програма прийому відповідей із космосу чи мікрокосмосу (із себе тобто). Як на мене – для цього потрібен особливий стан. Намагатись стати трохи пригальмованим, змученим і розчарованим, відпустити радість і біль та (хай пробачать мене адепти) мати капельку скептицизму – не зациклюватись як перед боєм. Результат не повинен вирішувати вашу долю… Чи якось так – буде що буде чи навпаки… Або сприйняти експеримент з гумором, без страху і поклоніння. Бо ми тут головні, все інше нам у поміч.

Якщо хто боїться, то в цьому є сенс. Це тіло повідомляє, що людина не готова. Тисячоліттями можливості людей блокувалися, навіювались думки про неміч та непорушність правил, про страх пізнання та небезпеку бути іншими, ніж сіра бездумна маса…

Людину просто необхідно було приспати, бо її збірний потенціал з усіх паралельних світів та часів рівняється силі планети. А коли об’єднати людство в єдине тіло, то і говорити годі. Що і казати про таємницю справжнього походження…

Приховати те знання можливо було тільки у випадку позбавлення людей навичок спілкування з своєю свідомістю , небесним батьком чи матір’ю, або іншими посланцями… Причому, до дуже мудрих та гордих собою (свого роду вчителів стада, які вважали себе відокремленими та більш пахучими, аніж пропащі) інформація доходила у спотвореному розумовим аналізом вигляді. Розум сприймав не думку провідника, а паразита (чи нечистої суті), котрий підключився до нього і видавав свої ідеї за «голос бога», ще більше вганяючи людство у прірву своїми порадами та відповідями.

Існують енергії високої та низької частоти. Високочастотна – енергія Творця. Низькочастотною енергією харчуються свого роду вірусні присоски, які видимі в четвертому вимірі. Хоча, деяких паразитів вдавалось навіть фотографувати чутливим об’єктивом… Найжахливіші – ті, котрих видно над аурою людини в районі голови… Саме вони утворюють блок між нашим розумом та свідомістю, навіюють програми поведінки, котрі спонукають виробляти для них їжу. Для нас вони чужинці…