Макс Кідрук: Заради майбутнього

На кілька секунд у салоні запала мовчанка, яка на тлі одноманітного гудіння двигуна здавалася ще більш гнітючою. Тенгіз та Іван крадькома перезирнулися. Іван Левін самими губами зобразив: «Що це за херня?!» Тенгіз стенув плечима – мовляв, напевно, це така прикольна історія, – а тоді промимрив:

– Ага, окей.

Левін, сухо прокашлявшись, скоса поглянув на Катю:

– Нагадай, чого ми не захотіли обговорювати ваше весілля?

Катя спершу вирішила прикритися самозаглибленим мовчанням, але передумала й удруге кинулася на допомогу приятельці. Нахилившись, попросила Івана:

– Розкажи про концерт.

Тенгіз закотив очі:

– Бля, зараз почнеться.

У перших числах квітня Іван літав до Берліна, де презентував німецький переклад свого попереднього роману «Голод землі» й заразом відвідав берлінський концерт улюбленого гурту «Iron Maiden». «Мейдени» за тиждень до того саме відкрили черговий світовий тур «Legacy of the Beast». Концерт потішив Левіна, давнього фаната британців, чи не більше за власну презентацію.

– Ну чого ти! – Катя стукнула коліном у спинку водійського сидіння.

– Нічого. – Років п’ять тому її чоловік буквально шаленів від електронної музики (ембієнт-хаус, хардкор-техно, індастріал), зараз трохи попустився, та хеві-метал однаково не терпів. Окрім того, Тенгіз не сумнівався, що Левін, розійшовшись, патякатиме про той концерт годинами. – Ти тепер його до ночі не заткнеш.

– Тенгізе, припини!

– Згадаєш мої слова о п’ятій ранку, він тоді якраз дійде до середини концерту.

Катерина обхопила долонями спинку та ще ближче підсунулася до Івана:

– Не зважай, мені цікаво. Розповідай.

Левін вдячно кивнув і заговорив:

– Нереально! Просто нереально! – Очі аж світилися. – Я знав, що вони круті, і, в принципі, усвідомлюю, що слухаю їх уже двадцять років, а тому необ’єктивний, але це було нереально круто! Перша пісня – «Aces High» 2 2 «Аси висоти» – перша пісня альбому «Powerslave» 1984 року, одного з найуспішніших в історії «Iron Maiden». – про пілотів «Спітфаєрів» 3 3 «Supermarine Spitfire» – одномоторний британський винищувач часів Другої світової війни. у часи Другої світової війни. За хвилину до початку на сцені півтемрява, з боків і в глибині громадиться щось незрозуміле, запнуте чорною тканиною. На тлі грає негучний музон. Виходять двоє чуваків у військовій формі, якийсь час стоять з країв сцени, зрештою беруться стягувати тканину. І під нею декорації – земляні вали, протитанкові їжаки, загородження з колючого дроту. А потім світло гасне. Кількасекундна пауза, і на всю котушку лунає вступ до «Aces High» – усе ще в абсолютній темряві. Народ кричить, усі розуміють, що музиканти вже на сцені, але темно, ніхто їх не бачить. А тоді – бам! – і спалахує світло! Вся сцена наче поле бою! На заднику – грозові хмари. По центру – Брюс Дікінсон 4 4 Пол Брюс Дікінсон (нар. 1958) – британський співак, письменник, фехтувальник, пілот цивільної авіації, автор книг і сценарист, насамперед відомий як фронтмен хеві-метал-гурту «Iron Maiden». у льотній куртці, окулярах і шкіряному льотному шоломі, а над ним розкинув крила «Спітфаєр»! Уявляєте? Бляха, ви можете таке уявити? Реальний «Спітфаєр»! Модель на повну величину!

Тенгіз висолопив язика, вдавши, ніби його от-от знудить, і закотив очі. І тут несподівано озвалася Мирослава.

– У мене, до речі, з собою флешка, і на ній має бути «Iron Maiden».

– Ти слухаєш «Iron Maiden»? – звела брови Катя.

– Серйозно? – Левін смикнувся, мовби його штрикнули голкою. – Який альбом?

– Не знаю, я не так щоб фанатка, там, по ходу, купу всього накидано. – Мирослава простягнула йому потертий флеш-диск. – Ось.

Іван повернувся до Тенгіза:

– Чувак.

Той мотнув головою.

– Ні.

– Я ж знаю: твоя магнітола читає mp3.

– Ні. – Грузин зобразив, нібито зриває магнітолу з панелі та викидає у вікно. – Не читає!

Та Левін уже побачив USB-порт, прилаштував флешку й увімкнув автомагнітолу. На крихітному екрані по центру замерехтів ядуче-зелений напис «READING USB DRIVE». Іван усе ще тримав палець над кнопкою «Play», коли висвітилося нове повідомлення: «ERROR LOADING DISK__» 5 5 Помилка читання диска ( англ. ). .

– Ти серйозно? – Він звів очі на товариша. – На хіба тут USB-порт, якщо воно не читає?

Тенгіз посерйознішав і скоса поглянув на магнітолу:

– Та начебто мусить читати.

Левін тицьнув пальцем у напис.

– Але не читає!

– Може, там не лише музика, – похнюплено припустила Мирослава, – і він через те не читає. Мабуть, не розбере, що й де. – А потім уже зовсім тихо додала: – Мені жаль.