Деніел Кіз - Притулок пророцтв

– І що ти думаєш, Дуґане?

– Капітан Еліаде натякає, що якщо грецькій поліції вдасться звільнити Рейвен Слейд, її допитуватимуть насильницькими методами. Оскільки вона громадянка США, це справа ЦРУ.

Мейсон кивнув, і його сива чуприна впала на чоло. Поправивши волосся, він промовив:

– Оскільки тепер представники ФБР при посольствах мають право розслідувати злочини проти американців по всьому світу, то це і наша справа теж.

– То ми також займатимемося викраденням Рейвен Слейд?

– І не тільки. Ти – експерт з Балкан, розкажи мені про «Сімнадцяте листопада».

– Це грецьке угруповання з марксистсько-ленінською ідеологією. Крім останнього теракту в афінській психлікарні, на їхньому рахунку ще понад шістдесят нападів на європейців, турків та американців.

– Чим вони відрізняються від інших європейських угруповань?

– Відмінність велика. За двадцять вісім років існування особу жодного з членів організації як першого, так і другого покоління не було встановлено, не кажучи вже про те, що жодного з них не впіймали.

– Зараз їм вже десь під п’ятдесят. Як так вийшло, що нікого не схопили?

– Вони влилися в грецьке суспільство, ставши лікарями, викладачами, механіками чи скульпторами, прості люди, якщо коротко. У своєму іншому, таємному житті вони й досі мстяться за своїх убитих і поранених товаришів, хитро організовуючи теракти.

– Мені здається, чи у твоєму голосі справді бринять нотки поваги?

Дуґан знизав плечима.

– Восени 1973-го студенти Афінського політехнічного університету влаштували акцію протесту проти диктаторського режиму полковника Ґеорґіоса Пападопулоса. Сімнадцятого листопада її жорстоко придушили військові та поліція.

– А звідки тоді злість на нас?

– Як я казав, вони – марксисти. У час боротьби комуністів з тиранським режимом короля Константина побутувала думка, що ліве крило зазнало поразки саме через втручання ЦРУ. Після путчу до влади прийшов Пападопулос. Студенти, яким, як ти зауважив, уже за п’ятдесят, так і не пробачили європейцям, американцям і теперішній грецькій владі. І в результаті ми маємо два покоління підпільних бойовиків.

Мейсон хруснув пальцями.

– Звістка про можливий союз «Сімнадцятого листопада» з радикальними ісламістами задля чергового масштабного теракту на нашій території викликала у Вашингтоні справжню бурю. Телефонував директор. Він хоче, щоб ти повернувся до нью-йоркського бюро й поговорив з їхнім провідним фахівцем із Близького Сходу.

Дуґан відчув, як у нього задрижали ноги. Стиснув руками коліна, щоб угамувати тремтіння.

– Назад до Нью-Йорка?

– Пробач, Дуґане. Я знаю, що ти попросив про переведення після одинадцятого вересня, але це всього лише на день-два.

– Чому я?

– Балкани – твоя парафія. Ти був у Греції і вивчав теракти «Сімнадцятого листопада». Нам треба з’ясувати, що відомо Рейвен Слейд, до того, як вони витягнуть це з неї катуваннями. Можливо, фахівець із Близького Сходу в Нью-Йорку допоможе тобі вирахувати ісламських екстремістів, з якими хочуть об’єднатися греки.

– Дивно, що православні греки злигалися з мусульманами, – зауважив Дуґан.

– От і розкопай нам групу, що пішла на такий мезальянс.

Афіни

Стрілянина захопила Фей Сойєр зненацька, коли вона спостерігала за Рейвен крізь перегородку сестринського посту. Коли новий пацієнт зірвав з обличчя пов’язки, вона здогадалася, що він, найімовірніше, із «Сімнадцятого листопада», проте час розкривати своє справжнє ім’я ще не настав.

Вона швидко зняла халат і надягла спідницю й блузку. Історія хвороби Рейвен лежала розкрита у неї на столі. Фей схопила її і вибігла через задні двері. Її бурий мінівен був припаркований у провулку. Втекти було неважко, та спершу вона простежить, куди терористи повезуть Рейвен.

Не вмикаючи передні фари, вона об’їхала лікарню і зупинилася неподалік від головного входу. Відкрила бардачок, дістала звідти пістолет.

Фей сіла на хвіст чорному седану. Він довго петляв і їздив туди-сюди, та врешті-решт зупинився біля непоказної будівлі, на першому поверсі якої була крамниця вживаного одягу. Вона припаркувалася, так і не ввімкнувши фари. Двоє чоловіків затягли Рейвен у будинок і поїхали геть. За кілька хвилин у вікні на другому поверсі спалахнуло світло. Принаймні вона тепер знає, де викрадачі переховуватимуть Рейвен.

Вона під’їхала до пустиря в передмісті Афін і з’їхала з дороги. Витягши один зі своїх одноразових мобільних телефонів, Фей набрала багатозначний іракський номер.