Софі Оксанен - Бебі Джейн

Ніхто раніше не тримав мене за руку так міцно, коли я кінчала. Так, що мої персні боляче врізались у шкіру. Пізніше Пікі розповіла, що наступного дня вона досі відчувала їх. Що вона прокинулася, відчуваючи мою руку та персні, які тиснули її долоню, навіть якщо того ранку ми і не прокинулися в одному ліжку.

Ніхто раніше не тримав мене за шию, коли я кінчала, та не притискав мою голову до своїх грудей. Пікі ж так робила, міцно та рішуче. Її пальці на моїй потилиці, пальці на моїй шиї, трішки вище вух. Ніхто раніше не обіймав мене так, щільно притискаючи до себе, ніби захищаючи від усього світу. Я почувалася так безпечно. Так неодмінно безпечно. Її ліва рука міцно тримала мене за шию, моя голова на її грудях, а її права рука у мене всередині.

Пікі була перша, кого я не подряпала в ліжку. Пікі була перша, чия шкіра та кров не залишилися під моїми нігтями. Пікі була перша, хто спокійно пішла зранку в душ, не скрививши лице через роздерту спину та шию.

Звичайно, можна було очікувати зовсім протилежного. Що Пікі, навпаки, стала першою коханкою, яка залишилася б уся в подряпинах. Бо я ніколи раніше не отримувала таких оргазмів, таких безперервних та повторюваних, наче червоні хвилі.

Так, справді, Пікі не подобалось, коли її дряпали. Однак, незважаючи на її прохання, мені однаково шалено хотілося це зробити. Я казала, що не можу нічого вдіяти. І я дійсно не могла. Можна подумати, що я поводжусь більш свідомо з Пікі. Але я знала, що їй не подобається, коли її дряпають, і саме тому я це не робила. Однак, це не пояснення. Можливо, спочатку я ще могла бути десь свідома, однак після десятого оргазму, я навряд чи могла стверджувати, що в мені залишились бодай якісь крихти свідомості.

ЗОВСІМ СКОРО МИ ПОЧАЛИ ОБГОВОРЮВАТИ наше спільне майбутнє і що ми будемо робити разом! Ми проводили години за слухавками, наповнюючи апарати солодкістю наших мрій. Спочатку я ховала наші щоденні любовні листи під подушку. Однак, коли їхня кількість зросла, я вже складала їх поруч з подушкою, а ночі були сповнені шепотом:

– Що ти бажаєш робити зі мною?

– Нумо пити молочний коктейль через дві соломинки!

– Ходімо до парку розваг Ліннанмякі?

– А пішли до зоопарку Кокреасаарі? Нам неодмінно потрібно туди піти!

– Погуляймо по першому снігу!

– А пішли до пляжу, до пірсу, до літа!

– А як щодо Лапландії?

На все, що вона пропонувала, я завжди відповідала «так!».

І я з нетерплячістю очікувала наш перший сніг, наш похід до зоопарку, наш спільний молочний коктейль та день у Ліннанмякі.

– Ні! Жодних американських гірок!

– Навіть, якщо я куплю тобі дві солодкі вати?

– Домовилися! Дві солодкі вати, але я заплющую очі руками та ховаю голову тобі під куртку.

– І тоді ти не будеш боятися? – спитала Пікі й засміялася.

– Буду, однак винагорода того коштує.

– Я могла б виграти для тебе плюшевого ведмедика.

– О так! Ну ж бо туди!

– Парк розваг зачинений уночі, люба.

– Еххх.

– А поцілунок тебе влаштує?

– Можливо.

– Іди-но сюди.

І я вірила, що все це справдиться. Я не мала жодних причин сумніватися. Ми не мріяли про таке, що могло здаватися неможливим. Це були невеличкі чудові речі, які потребували лише кохану людину та вдосталь кохання. А ми двоє наче потопали в ньому. Звичайно, усе це вимагало й бажання, але й цього ми мали вдосталь. У нас було все, щоб наші мрії справдились. Ми поїхали би до парку розваг Ліннанмякі, і Пікі виграла би для мене велику м’яку іграшку на одній із цих забав, де треба стріляти або кидати. А потім я би пишалася цим увесь день. Ми пішли би на прогулянку по першому снігу й оглядалися б на сліди, які залишили за собою. Усе це ми би зробили разом. Усе це було б нашим.

Однак Пікі не подобалося сидіти у кав’ярнях, про що вона недбало мені заявила. Однак, можливо, вона так сказала, щоб я їй почала суперечити.

Те саме стосувалося шопінгу. Вона терпіти його не могла.

Однак мені було байдуже. Ці речі я могла робити без неї або з іншими друзями. У нас однаково була безліч інших спільних справ.

Я не була однією з цих дівчат, які жадали робити все лише зі своїм новим партнером.

Я не потребувала Пікі, щоб піти до кінотеатру.

Я могла цілком самостійно проїхатись трамваєм.

Я не мала жодного бажання шукати нове хобі для мене та Пікі або змушувати її робити те, що подобається тільки мені.

Я не хотіла знайомити Пікі з моїми батьками, і мені подобалося самій ходити на каву з друзями.

Усе це мене цілком влаштовувало.