Софі Оксанен - Бебі Джейн

– Скільки? – хотіла знати Пікі.

– Я ніколи не рахувала, – відповіла я.

– Тоді ти маєш не аби-яку репутацію у своєму рідному містечку, – сказала Пікі.

– Мабуть, так і є, – відповіла я.

Вона зажадала, щоб я розповіла в деталях про кожний акт, однак я відмовилася. Через те, що я не захотіла розповідати, вона наказала мені показати ще раз, як саме я це робила, та дала мені фалоімітатор. Отже, я їй показала.

– Моя крихітка має неймовірний ротик. Ти безумовно була зіркою мінету! Ах ти моя розпусниця!

Вона пильно подивилася на мої губи.

– Послухай-но, ми могли гарно заробити на цьому.

Ми подивилися одна на одну, і наші думки почали рухатися в одному напрямку.

– Звичайно, тільки з презервативом. Нерозумно губити подібний талант. Слухай, чоловіки згідні платити великі гроші за першокласний мінет. А з таким ротиком, як в тебе, нам навіть не буде потреби надто це афішувати.

– Я не знаю як…

–Не бреши. Звичайно, я не збираюся примушувати тебе, але з такими грошима… Я беру відповідальність за всі зустрічі, дзвінки, повідомлення та рекламу. Біля тебе завжди буде хтось, щоб ти була в безпеці. Ти ніколи не підеш кудись одна. Усе буде чисто й просто. Декілька хвилин задля декількох сотень євро. Невже це не геніально?

– Ти перебільшуєш.

– Ані трохи!

– Ну добре, навіть якщо ти не перебільшуєш, я не вірю, що все так просто.

– Повір мені, я знаю, що сьогодні на це є великий попит. А як з моїм голосом, хіба ми не отримаємо клієнтів? На лініях сексу по телефону я завжди мала найбільше хвилин та найбільше постійних клієнтів.

У цьому я навіть не сумнівалася. Пікі вміла заворожити будь-кого, з ким говорила по-телефону.

– Однак мої губи та твій голос не в одній голові. А у двох.

– Саме так! Але кого це хвилює? Я зваблю клієнтів по телефону та розпалю їх інтерес, а потім, коли вони зустрінуться з тобою, вони тільки побачать твої губи та не зможуть думати про будь-що інше. Повір мені.

Декілька років тому Пікі працювала оператором служби сексу по телефону «Чорна вдова». Безліч дівчат із сільської місцевості, які потрапляли у гомосексуальний світ Гельсінського району Калліо, вважали, що це було неймовірно круто. Серед друзів Пікі вихвалялася, що працює позаштатним співробітником в індустрії розваг. Іноді здавалося, що Пікі залюбки розкидалася словами, щоб насолодитися зацікавленими поглядами інших лесбійок. І Пікі справді була неймовірною в цій справі. Вона заробляла більше, ніж будь-хто на лінії. Своїм голосом вона щомиті лила солодкий нектар у вуха слухачів, змушуючи мочки їхніх вух відчувати тверду ерекцію та потіти блискучими краплинами сперми. Усі, хто бодай раз поспілкувались із Пікі, завжди телефонували ще раз. Навіть коли їй набридало і вона починала позіхати, куняла або забувала, що вона щойно сказала, це не мало жодного значення. Лише після декількох надто довгих та надто коштовних дзвінків, чоловік на другому кінці міг нарешті збагнути, що цей солодкий чарівний голос зовсім не серйозний і фальшивий! Невже за цим кашлем насправді був прихований сміх?

Її кар’єра в службі сексу по телефону завершилася листом, отриманим від її начальника. У листі пояснювалося, що його служба мала певні правила: заборонялось у жарт домовлятися про побачення, докоряти та насміхатися з клієнтів. Пікі мала це зрозуміти.

Пікі усе розуміла, однак слідувати цим правилам було для неї надто, саме тому вона вирішила звільнитися з «Чорної вдови».

Під час розмов чоловіки часто намагалися домовитися про приватні сеанси. Вони пропонували надіслати гроші напряму на банківський рахунок Пікі, узгодити час, щоб вона могла дзвонити, та тривалість, або ж клієнт питав, коли саме він міг зателефонувати Пікі. Однак Пікі вже не мала сил на щось таке подібне. Їй цілком вистачало надокучливого гудіння в голові наприкінці робочого дня. Пікі не була в стані далі це терпіти. Пікі звільнилася, тому що щось у її голові клацнуло, і це клацання зовсім не було таким кльовим, як Пікі його описувала, коли вихвалялася у барі про свій багаторічний досвід робити в подібній службі.

Але зараз… ми ж разом… невже це спрацює? Хіба в нас є вибір?

Пікі отримувала свої ліки безкоштовно за рецептом в аптеці, а мені так і не вдалося отримати такий. Я не розповіла Пікі, що мої ліки закінчилися, щоб зайвий раз її не хвилювати. І мені не вистачало грошей, щоб купити ще. Пікі вмовила соціальну службу церкви розрахуватися за її за телефон, але, звичайно, моя ситуація була зовсім іншою, тому я просто викидала свої рахунки у смітник. Інші неоплачені рахунки Пікі старанно приховувала від мене, та все ж я знала про них, але нічого їй не казала, тому що нічого не могла з цим зробити. Неоплачені рахунки турбували Пікі значно більше, ніж мене. А я, у свою чергу, ходила стояти в черзі біля церкви, щоб отримати безкоштовний пакет з булочками.