Олена Волинська - Повелителька ліхтарів

Увечері, коли дядько Петро, випивши за упокій подруги червоного вина, був налаштований на розмову, племінник обережно випитав у нього про дівчину. Як виявилось, Оксана була єдиною донькою і єдиною втіхою Тамари, яка у двадцять п’ять років залишилася вдовою. Її чоловіка на полі вбила блискавка.

– Раніше Оксана була золотою дитиною. Та злі духи нашепотіли їй на вухо поганих думок. Дівці закортіло стати акторкою. Виставляти себе напоказ перед людьми, – зневажливо кривився Петро. – Попри благання матері, вона покинула все й подалася до столиці вступати до театрального училища. Звідти повернулася за місяць. Із великим розчаруванням і палкою пристрастю до чарки…

Дядько ще щось бурмотів про погані гени, адже батько Оксани був пияком. Говорив, що Тамара свого часу натерпілася з чоловіком, якого, зглянувшись над її муками, забрало небо. За щось розгнівившись, воно нагородило тією ж хворобою і її донечку.

Що тільки не робила Тамара, щоб урятувати доньку. По яких лише лікарях і знахарках не возила дитини. Яким тільки іконам не била поклони. Нічого не допомагало. Оксана крала з дому все цінне та й узагалі бозна-як заробляла собі на випивку. Через неї мати виплакала не один океан сліз, передчасно постаріла та померла.

Сергій похитав головою. Чи дійсно Тамара зробила все можливе? Адже мати постійно повторювала йому, що людині можна допомогти, лише зрозумівши, що в неї на серці.

Наступного разу Сергій зустрів Оксану біля криниці. Дівчина аж хилилася, тримаючи в обох руках заважкі для неї відра. Він допоміг їй занести воду, попросив попити. Вона подала йому брудний залізний кухоль. Посідали на ґанку, мовчки дивлячись на зарослий бур’я нами город.

– А не страшно вам тепер самій у цьому будинку? – запитав Сергій, не уявляючи, про що з нею говорити.

– Ні. Я тут буду недовго. Не маю грошей на його утримання. Як тільки закінчиться літо, приїдуть родичі й запроторять мене до лікарні. А потім розділять між собою спадок.

– Не дозволяйте їм цього зробити. Хіба за вас немає кому заступитися?

Оксана на знак протесту похитала головою.

– Я це заслужила. Мама ж через мене…

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.