Мішель Уельбек - Платформа

Човен плив нескінченною бірюзовою гладінню моря. Мені не треба було думати про послідовність рухів. Ми дуже рано вирушили у путь, прямуючи до напрямку Кох Майї, лавіруючи між коралів та величезних вапнянкових скель. Деякі з них мали форму кільця. Вузьким проритим у скелі каналом можна було потрапити до центральної атолової лагуни. Усередині вода кольору зеленого смарагду була нерухомою. Лоцман зупинив двигун. Валері подивилась на мене, ми мовчки, не рухаючись, дивились на цю красу. Час спливав у абсолютній тиші.

Ми висадились на острові Кох Майя, у бухті, захищеній високими кам’яними стінами. Внизу метрів на сто простягався вузький і вигнутий пляж. Сонце вже високо стояло в небі, була одинадцята година. Лоцман знову завів катер і поплив до Крабі. Він мав приплисти за нами надвечір. Щойно ми увійшли у бухту, звук мотора затих.

За винятком сексуального акту в житті людини дуже мало хвилин, коли тіло радіє простому щастю життя, наповнюється радістю лише тому, що воно існує на цьому світі. Мій день першого січня був повністю насичений такими хвилями. У мене залишились лише неясні спогади про цю насиченість. Мабуть, ми купались у морі, грілися на сонці й кохалися. Не пригадую, щоб ми багато розмовляли чи оглядали острів. Пам’ятаю запах Валері, смак солі, яка підсихала на її тілі. Пам’ятаю, як я заснув, увійшовши у неї, і прокинувся від її фрікцій.

Човен повернувся за нами о п’ятій вечора. На терасі готелю, який нависав над бухтою, я випив кампарі, а Валері — Маї Таї. [77] Тайський коктейль. (Прим. пер.) Вапняні шпилі гір здавалися майже чорними в оранжевому світлі. З пляжу, обмотані рушниками, повертались останні відпочиваючі. За кілька метрів від берега, міцно притиснувшись один до одного, у теплій воді бавилися двійко закоханих. Промені сонця, яке вже сідало, відбивалися від золотого даху пагоди. У тихому повітрі розлягалися протяжні дзвони. За буддійською традицією, після кожного здійсненого благодіяння або благородного вчинку слід пом’янути його храмовими дзвонами. Це весела релігія, яка поширює у всесвіті свідчення про скоєні людьми благородні вчинки.

— Мішелю… — озвалася нарешті Валері після тривалого мовчання, дивлячись мені прямо у вічі. — Я хочу залишитись тут.

— Тобто?

— Залишитись тут назавжди. Я розмірковувала увесь день: це цілком можливо. Досить лише призначити мене директором цього курортного містечка. У мене є відповідний диплом, знання і досвід.

Я подивився на неї і нічого не відповів; вона взяла мене за руку.

— Тільки треба, щоб ти погодився піти з роботи. Ти згоден?

— Так. — Я відповів відразу, не роздумуючи. Ще ніколи в житті мені не було так легко приймати рішення.

Ми побачили, як Жан-Ів виходив із масажного салону. Валері жестом підкликала його, і він сів біля нас. Вона відразу розповіла йому про свій новий план.

— Що ж, — вагаючись, мовив він. — Звісно, в офісі будуть трохи здивовані. Але ж ти розумієш, що це пониження. Твоя зарплатня зменшиться принаймні удвічі. Інакше буде несправедливо стосовно до інших.

— Я розумію. Мені на це начхати.

Він ще раз уважно подивився на неї, здивовано похитав головою.

— Та якщо ти так вирішила… Якщо ти цього прагнеш… Врешті-решт, я — директор «Ельдорадо» і вправі призначати директорів клубів за власним бажанням.

— Отже, ти згоден?

— Так… Так, я не буду тобі заважати.

Дивний це стан — передчуття наступних змін. Не треба нічого робити, слід просто прислухатися до себе. За роздумами упродовж усієї вечері я не вимовив ані слова. Валері навіть почала непокоїтися.

— Ти впевнений, що цього хочеш? — запитала вона. — Переконаний, що не шкодуватимеш за Францією?

— Ні, не шкодуватиму.

— Тут немає ніякого культурного життя, ніяких розваг.

Це я розумів; наскільки я міг судити, культура здавалась мені компенсацією за наші біди та нещастя. Мабуть, можна було вигадати культуру іншого типу, пов’язану зі святом та лірикою, яка б розвивалась у загальному середовищі щастя й благодаті. Я не був у цьому повністю переконаний. Для мене це було теорією, проте її слушність не мала для мене ніякого значення.

«Існує TV-5», [78] Міжнародний франкомовний телевізійний канал. (Прим, пер.) — байдуже мовив я. Вона посміхнулась. TV-5 — найгірший канал у світі, це ж усім відомо. — «Ти впевнений, що не нудьгуватимеш?» — наполягала вона.