– Іван – Рявкнула я так, що зуміла привернути увагу усіх до себе. Начальник охорони матеріалізувався біля мене.
– Проведи пані звідки. – Тут дана пані і до мене повернулась.
– Ти – І вона тикнула на мене пальцем. – Ти…- видно повітря їх не вистачало – Шалава , спиш з вбивцею і думаєш Господь вас простить , а мою дитину звів з світу.
– Досить. – Прошипіла я. – Що за балаган? – Пані, різким рухом кинулась до мене, Іван таки зумів справитись з собою і кинувся їх навперейми .
– Сучка, ти з ним, горіти вам в пеклі обом, будь ти проклята. Не смій мене чіпати. – Це вона вже кричала Іванові.
– Отже так. Якщо ви в цю ж мить не вгамуєтесь і спокійно не покинете готель, я вас звідси з на привселюдну радість з поліцією виведу. Ясно?
– Не смій мені погрожувати, погань ти така. Ти…ти
– Іван виведи їх негайно. – Прошипіла я і запанувала тиша на мить. Чоловік, що мовчав, підійшов до неї взяв її під руку, та вона і до нього всіляким недрукованими словами обзивалась і повів за собою. Іван з ще одним охоронцем пішли слідом, її крики ще гулко лунали з холу готелю. На Соломатіна було страшно дивитись . Я пройшла до бару і налила йому коньяк.
– Пий. – Він не зробив ніякої спроби взяти бокал. Я взяла його за руку і посадила на диван.
– Дім, бери бокал і пий. Все буде добре. – Бокал він взяв.
– Вона сказала правду. – Сказав і випив.
– Ну, не знаю. Я зазвичай не дуже хороша людина, але щоб сучка і…
– Я вбив її дочку. – Я сіла біля нього не знаючи , як себе вести і що сказати, щоб не стало ще гірше.
– Дім, я знаю, що твоя дружина закінчила життя самогубством.
– Ти нічого не знаєш. – Заволав він, я здригнулась від несподіванки. – Це моя вина. – Додав більш спокійніше.
– Соломатін, якщо тобі і далі хочеться ятрити душу, можеш наздогнати оту люб’язну жінку, вона це робить більш професійно. – Зло відповіла я йому. – Захотілось взяти вину за весь світ? В чому твоя вина?
– Я з нею одружився. Я видно не створений для сім’ї . Я хотів її. Вона була така молода і вродлива , я як дурень радів, а їй зі мною було пекло. Я її знайшов в ванній в червоній від крові воді.
– Мені жаль.
– Я хочу залишитись один. – Прохрипів він.
– Діма…
– Я сказав залиш мене . – Рявкнув він і я вийшла. Мої руки ледь тремтіли. Чорт, ніякої нервової системи так не вистачить. Я зробила глибокий вдих, видих і пішла до ресторану.
– Іванка зроби мені будь ласка зеленого чаю. – Попросила я офіціантки і сіла за столик. Я сиділа за чашкою гарячого, духмяного чаю і намагалась привести думки до ладу. Думки скакали,як тиск у гіпертоніка. Персонал мучила дика цікавість, що відбувається, мене давив набір емоцій з шаленої суміші злості і жалю. Я потерла лоба, оце так мене заносить. Всі мої емоції жили рівненько , а тепер просто в розриві. Це якось було і для мене вкрай незвично і немилосердно мене сердило. Це все затягувало, як у воронку і мої бісові почуття вийшли з під контролю.
– Ганно Василівно! – До мене знову підійшла Іванна, до вас Наталія Віталіївна.
– Запрошуй її сюди. – Наталію Віталіївну я зустріла з посмішкою, взяла собі ще чашку кави і день робочий розпочався. Соломатіна я побачила ближче до вечора. Я підняла голову від договору, який намагалась вичитати, він виглядав знервовано і якось сердито.
– Що в нас нового? – Запитав він.
– Поставку продуктів здійснено вчасно, дійшли домовленості з постачальником текстилю про відстрочення платежу, провели поселення для групи на тренінг з Києва. На сьогодні у нас всього три вільних номери. Провела зустріч по сайту, можемо продемонструвати зміни.
– А щодо зустрічі з туристичним агентством?
– Зустріч завтра на території готелю, покажемо готель. З видавництва сьогодні привезли ще сувенірну продукцію. До речі договір у мене ще договір , який ви маєте погодити. – Я протягнула йому договір. – Він забрав, його руки ледь тремтіли, я сковтнула і зусиллям волі посміхнулась йому.
– Я….я приношу вибачення за ранкову сцену. – Я дивилась на нього, він якось стушувався . Я потерла рукою лице. Дуже хотілось знати, чому він вважає себе таким винним, та навряд чи він готовий про це говорити. – Я не знав, що вони сюди приїдуть. – Важко видихнув він.
– І часто так?
– Буває. – Йому страшенно незручно було про це говорити – І я не хочу більше до цієї теми повертатись. Де договори по туристичних агентствах? – І розмову він швидко звернув .
– У вас на столі.
Тільки виїхавши за декілька кілометрів від готелю я розплакалась.
Читать дальше