Антін Щегельський - Секс-бомба застарілої конструкції, або Уроки державної служби

І раптом йому пригадалося, як підвозив двох бритоголових із зарюмсаною, схожою на школярку дівулею. На Контрактовій площі біля нічних кіосків попросили зупинитися. Один пішов по випивку, а другий залишився стерегти дівку.

— Ну чого ти плачеш? — по-своєму заспокоював її. — Не бійся. І задоволення отримаєш, і ще й грошей тобі дамо.

Від цих слів дівчина зайшлася справжніми риданнями. Схоже, що вона лише тепер усвідомила всю невідворотність розплати за легковажність. Тим часом біля кіосків спалахнула бійка і другий пасажир, вихопивши з кишені ножа, поспішив на підмогу товаришеві. А Грабовський, скориставшись моментом, дав по газах.

— Куди тобі їхати?

— На Троєщину. Тільки у мене грошей нема.

— Які там гроші! Дякуй Богу, що легко відбулася…

І ось на тобі, зустрілись. Та ще й де!

Поки пригощалися вином із канапками, стемніло. Тож купалися вже поночі. В невеликому басейні плавати затісно. Та Грабовський не шкодував про те. Уже від одного усвідомлення, що поруч з ним чарівна і апетитна Сеньйорита Вишенька, як він подумки назвав її, коли вперше побачив у стінах міністерства, ставало якось радісно і тепло на душі. Її близькість пробуджувала бажання кохати і бути коханим. Ще сьогодні вранці Грабовський навіть мріяти не міг про таке. Він цілував її мокре обличчя, гарячі припухлі губи, набубнявілі хіттю вишеньки сосків, плаский живіт…

А потім вони довго «обживали» велике, мов футбольне поле, ліжко, кохаючись чи не на кожному його квадратному дециметрі. А що тих дециметрів було тільки трішечки менше, ніж самої кімнати, то приємної роботи їм вистачило на всі вихідні, ще й залишилося на майбутнє.

Ще вчора увечері ніщо не віщувало «грози». Вкотре зідзвонилися з організаторами прес-клубу, уточнили список учасників. Завізували той список у начальника адміністративно-господарського відділу (так у міністерстві офіційно називається завгосп) Лаврентія Павловича Ґазди. Ще задовго до дев’ятої ранку передали завірений завгосповим кучерявим підписом документ охороні. А коли у схожому на акваріум міністерському «передбаннику» вже почали збиратися знімальні групи і пишуча братія, у хол на першому поверсі влетіла, розлючена, мов та фурія, Софія Борисівна.

— Хто вам дозволив цю самодіяльність?! — накинулася вона на свого головного конкурента Василя Петренка. — Навіщо ви влаштували цей балаган, коли Міністр вранці зайнятий в уряді?! — Софія Борисівна верещала так, що навіть за скляною стіною «передбанника» доводилось затикати вуха.

— Не забувайте про субординацію, — тихо і спокійно втрутився Грищенко. — Чому ви напосілася на начальника відділу, коли поруч директор його департаменту? За прес-клуб домовлявся я. Учора ввечері і міністр, і держсекретар підтвердили, що зустрінуться з пресою сьогодні о дев’ятій. Що тут неясного?

— А ви взагалі мовчіть! З вами буде інша розмова і в іншому місці! — верещала Софія Борисівна.

І невдовзі та розмова відбулася. Невідомо, про що говорив міністр з Грищенком, але хвилин за десять повернувшись від начальства, Роман Михайлович вибачився перед гостями і запропонував, якщо ті бажають, прийти на прес-конференцію о сімнадцятій.

Але на цьому неприємності не закінчились. По обіді Грищенку зателефонувала Софія Борисівна й заявила, що зайнята іншими справами, а тому готувати на вечір прес-реліз доручає їм. Всі необхідні довідки вона передає Зоєю.

— Ви колись писав прес-релізи? — запитав у Грабовського Роман Михайлович, поклавши слухавку.

— Доводилося. Й не раз.

— Тоді швиденько за роботу!

З паперів, які принесла Полозова, виходило, що люди зовсім байдужі до того, які зміни до Конституції пропонує її гарант. Мовляв, із понад двох тисяч пропозицій і зауважень до президентського законопроекту, переданих на опрацювання міністерству справедливості, лише сім надійшло від громадян. Решта — від органів місцевого самоврядування і державної влади, політичних партій, громадських організацій та трудових колективів. Довелося ліпити прес-реліз із того, що є. А щоб не ганьбити гаранта Конституції, вирішили цифри взагалі не називати.

За півгодини до початку прес-конференції подзвонила Софія Борисівна й повідомила, що прес-реліз міністр забракував. Довелося Антонові бігти до «конституційних реформаторів» за свіжою інформацією.