Антін Щегельський - Секс-бомба застарілої конструкції, або Уроки державної служби

— Вам вже кілька разів телефонував якийсь Грищенко, — повідомила секретарка, щойно Антон з’явився в редакції. Просив терміново озватися.

— Алло, Роман Михайлович? Доброго дня! Це Грабовський.

— Здрастуйте, здрастуйте! Дуже добре, що ви подзвонив, — майбутній Антонів керівник, директор департаменту Роман Михайлович Грищенко, як і багато інших чиновників, звертався до співрозмовників досить специфічно: на «ти» і на «ви» одночасно. — Телефонували з кадрів. Ваш лист на переведення готовий. Можете забрати. Заодно зайдіть, допоможете мені в одній нагальній справі.

Повернувшись з департаменту кадрів Антон хвилин десять стояв біля шефового столу, чекаючи, поки захоплений розмовою по телефону Грищенко зверне увагу на майбутнього підлеглого.

— Здрастуйте ще раз, — потиснув правицю Роман Михайлович. — Антоне Петровичу, ви міг би вже сьогодні приступити до роботи?

— Звичайно. А що треба?

— Терміново потрібно подати держсекретарю перелік засобів масової інформації, у яких можемо організувати роз’яснення нюансів президентського проекту політичної реформи за участю фахівців міністерства.

— Немає нічого простішого, — відповів Грабовський, набираючи номер мобільника президента телекомпанії.

— Моє шанування, Вікторе Антоновичу. Це прес-служба Міністерства справедливості. Антон Грабовський. Слухай, Вікторе, як ти дивишся на те, щоб наші фахівці брали участь у телепрограмах, присвячених політичній реформі?

— Вже домовилися. Скинь на мій факс список спеціалістів з контактними телефонами. Тільки підбери таких, щоб вільно володіли українською й могли експромтом відповідати на будь-які гострі запитання, — давав настанови телепрезидент.

Аналогічну відповідь отримав і від президента радіокомпанії. Головні редактори кількох газет також дали «добро». А на додачу домовився про те, що організатори чергового засідання всеукраїнського прес-клубу, перед початком зустрічі з лідерами кількох парламентських фракцій привезуть близько сотні регіональних журналістів на прес-конференцію з міністром справедливості.

— От і чудово, — потер руки Роман Михайлович. — Усе це ми зараз внесемо у план обговорення президенських ініціатив. Залишилося підготувати план-графік проведення телефонної «гарячої лінії» та виступів керівників міністерства у засобах масової інформації і ми на коні. Дерзайте! — розпорядився Грищенко.

— Даруйте, Романе Михайловичу, але з планами і графіками мені ніколи не доводилось мати справу. Навіть не знаю як це робиться.

— Мені теж не доводилось. Але не переймайтеся, навчимось. Ви хач куштували?

— Ні, а до чого тут хач і що воно таке?

— Це особлива страва, якою на Кавказі частують найшанованіших гостей. До її складу входять вимиті овечі нутрощі, приготовлені особливим способом. Обов’язковим компонентом цієї страви є баранячий мозок. Одного разу господар чекає дуже поважних гостей. Усе готове для частування. Залишилося купити мозок і приготувати хач. Пішов господар на базар, дивиться: у м’ясній ятці висять три зовні однакові баранячі голови, а ціна різна: 50 копійок, гривню і півтори.

— Чому голови однакові, а ціна різна? — запитує у м’ясника.

— Цей баран і сам нічого не знав, і з іншими не радився. Тому його мозок коштує 50 копійок. Цей — усе знав, але ні з ким не радився. Його мозок коштує гривню. А цей — і сам усе знав, і з друзями радився. Тому його мозок найдорожчий», — відповів той.

— Сподіваюсь, що і наш мозок коштує не менше, ніж півтори гривні, — мовив Грищенко.

Помовчали. Роман Михайлович кудись телефонував, з кимсь домовлявся, а потім Грабовському:

— Сходіть у департамент стратегічного планування до Кирила Артуровича. Він допоможе. — Ще й уточнив:- Це триста двадцятий кабінет у нашому корпусі на третьому поверсі.

— Добридень. Я від Грищенка. Мені потрібен список фахівців міністерства з контактними телефонами для «гарячої лінії» та для виступів по радіо й телебаченню, — звернувся Грабовський до опецькуватого чоловіка, який сидів за комп’ютером біля вікна.

— Я вас розумію, але це так зопалу не робиться, — тоном наставника відповів Кирило Артурович. — Розробка подібних документів, це ціла процедура. Спочатку складаємо план-графік, у якому вказуємо назву заходу, дату і місце його проведення, прізвища й посади фахівців, які братимуть участь, відповідальних за організацію посадовців. Попередньо ви мусите персонально переговорити з кожним кандидатом й узгодити чи може і, головне, чи бажає він взяти участь у пропонованому заході. Але не забувайте про субординацію. Вам посада дозволяє турбувати керівників, не вище директора департаменту, вашому начальнику відділу — не вище заступника державного секретаря, а до державного секретаря та міністра може звертатися лише директор департаменту.