Бертрис Смолл - Любов дика та прекрасна

— Коли ви так посміхаєтеся, господине Фіоно, я знаю, що це недобрий знак. Яку шкоду ви вже замислили?

— Жодної шкоди, Флоро. Я просто думаю, яку сукню вдягти в Ґленкірк на Різдво.

Флора захоплено зітхнула.

— Різдво в Ґленкірку, — промовила вона. — Леслі із Сайтена, Леслі з Ґленкірка, Хей із Ґрейгевена, Mop-Леслі з Кренноґа. Різдво в Ґленкірку ми не святкували всією родиною відтоді, як померла ваша бабуся. Я рада, що молодий граф відклав траур. Старому лордові Патрику це не сподобалося б. Здається мені, коли наступного року граф одружиться з господинею Катріоною, замок знову повсякчас поринатиме у святкування.

— Так, — промуркотіла Фіона. — Різдво має бути сповненим веселощів!

Але Кат, сама того не знаючи, випередила напад своєї кузини Фіони. На десять днів раніше, ніж очікували всіх інших, вона прибула до Ґленкірка на особисте запрошення своєї тітки Меґ, овдовілої графині Ґленкірка. Меґ Стюарт-Леслі знала про настрій своєї небоги й від свого сина, і від Гізер, і охоче надала своєму старшому синові можливість позалицятися до його майбутньої нареченої. Колись вона прибула до Ґленкірка переляканою, розгубленою нареченою. Мем її тепло зустріла, з любов’ю та розумінням. Старої графині давно вже не було, але Меґ уважала за свій обов’язок допомагати її улюбленій правнучці, своїй красуні-небозі.

Випала добра погода: було холодно й сонячно. Патрик здобув свою першу перемогу, подарувавши Катріоні білосніжну кобилу.

— Вона — нащадок Шаленого Вітру, що належав Мем, — пояснив він. — Баска, дужа й віддана. Як ти назвеш її?

— Вана. Гельською мовою це означає «світла».

— Знаю. Я теж говорю гельською.

— О, Патрику! — Вона обняла його за шию. — Дякую тобі за Бану! Ти теж поїдеш із нами на Клинку?

Удень вони каталися пагорбами Ґленкірка, а вечорами Катріона сиділа з тіткою та кузенами в родинній залі замку біля каміна, у якому весело палахкотів вогонь. Юна наречена та молодші Леслі грали в шаради й танцювали одне з одним. Овдовіла графиня поблажливо усміхалася, а граф ховав своє розчарування — йому ніяк не вдавалось увечері залишитися наодинці з Катріоною.

Раптово удача повернулася до нього лицем. Увечері перед приїздом до них усієї родини Патрик застав її на самоті. Було вже пізно. Його мати рано лягла спати, і, зрозумівши, що всі вже облягаються, він пішов до бібліотеки попрацювати над угодами з майном. Пізно вночі, повертаючись через родинну залу, він побачив самотню фігуру долі перед каміном.

— Кат! Я думав, ти вже в ліжку. — Він сів поруч.

— Мені подобається сидіти на самоті перед вогнем у темряві ночі, — відповіла вона.

— Тобі подобається Ґленкірк, кохана?

— Так, — проказала вона повільно. — Хоча не була впевнена, що сподобається. Я пам’ятаю його більшим, одначе тоді я, мабуть, дивилася на нього дитячими очима. Це справді гарний маленький замок.

— То ти будеш щаслива, коли оселишся тут?

— Так, — відповіла вона пошепки.

Вони кілька хвилин посиділи мовчки, а потім Катріона заговорила:

— Мілорде, ви поцілуєте мене? Не так, як раніше, а справжнім поцілунком. Я поговорила і з мамою, і з моєю Еллен. Вони кажуть, що поцілунок, яким ми затвердили нашу угоду, був цілком належний, але… — Катріона зупинилася й закусила нижню губу, — але справжній поцілунок — це щось більше.

Вона відкинулася назад, її листяно-зелені очі блищали, освітлені вогнем. Він повільно нахилився й доторкнувся до її вуст своїми. Ніжно, поволі він посилював тиск, а потім її руки обвилися навкруг нього.

— Ооооо, мілорде, — ледве видихнула вона, коли його губи відтулилися. — Це було краще, значно краще! Ще раз, будь ласка.

Він охоче підкорився й здивовано відчув, що її маленький язичок ковзає вздовж його губ. За мить вона знову заговорила:

— Вам сподобалося, мілорде? Мама казала, що це відчуття досить приємне.

Патрик раптом усвідомив, що вона випробовує те, про що розповідала їй Гізер, а сама нічого не відчуває. Ризикуючи розгнівати наречену, він схопив її за руки і, провівши рукою від її шиї до низу хребта, щільно притиснув її до свого тіла. Його рот відчайдушно накрив її губи. Згадуючи весь свій досвід, він м'яко, але наполегливо розтулив її вуста. Заглиблюючись у її ротик, він пестив її язик своїм і зрадів, хоч і не показав цього, коли дівчину охопив сильний трепет. Він відчував, як посилюється її переляк, як вона намагається випручатися, але міцно тримав її, доки сам не схотів відпустити.

— Патрику, — видихнула вона й заплакала.