Бертрис Смолл - Любов дика та прекрасна

Він підвів її і взявся заспокоювати.

— Ну-ну, моя дівчинко, — примовляв він, великою рукою гладячи її прекрасне волосся. — Не треба так, люба.

— Чому ти зробив це? — запитала вона крізь сльози.

— Тому що, люба моя маленька наречена, ти випробовувала зі мною ті речі, яких навчила тебе твоя прекрасна безтурботна матінка. Ти повторювала їх, сама нічого не відчуваючи. Ніколи, мила моя Кат, ніколи не берися до любощів, коли не відчуваєш усього сама.

— Я відчувала.

— Що ти відчувала? — запитав він.

— Я відчувала… відчувала… О Боже мій! Я не знаю, що я тоді відчувала. Я просто не хотіла, щоб ти зупинився, а потім це сталося. Я ніби вибухнула всередині, і… — Вона замовкла, заплутавшись.

Він устав і допоміг нареченій підвестися. Поклавши руки їй на плечі, він серйозно дивився в її обличчя.

— Ще тринадцятирічним хлопчиськом мене було офіційно заручено з крихітним дівчам, чотирирічкою. Коли скінчилася релігійна церемонія, ми сиділи на почесному місці, і слуга приніс напої. Дівчинка була в низькій кофтинці, а в мене тільки-но почала з'являтися цікавість до жіночих форм. Я не здужав відвести очей від тих кругленьких білих рухливих цицьок. Несподівано дитина біля мене вилила вино собі на груди й рішуче вилаяла мене. У ту мить я закохався, я був закоханий усі ці роки й закоханий досі.

Катріона глянула на нареченого знизу вгору.

— Я весь час чую про твої любовні перемоги. Як ти можеш говорити, що кохаєш мене, коли у твоєму житті повнісінько інших жінок?

— Чоловіки, Кат, мають особливі потреби. Якщо чоловік не одружений і не має дружини, щоб задовольнити ці потреби, йому доводиться шукати задоволення деінде.

— То ти й тепер шукаєш деінде? — запитала вона.

— Особливо тепер. Хай тобі грець, Кат! Я хочу тебе! Роздягненою в моєму ліжку, щоб скуйовдилося це прекрасне волосся, щоб ти кричала від любові до мене!

Від цих його слів Катріона відчула легке тремтіння і, дивлячись на нього, промовила:

— Патрику, якщо ти відмовишся від інших своїх жінок, я вийду за тебе заміж у День Святого Валентина прийдешнього року. Якщо ти бажатимеш доброго ранку й доброї ночі своїй справжній любові, то маєш сказати «Прощавайте!» усім іншим жінкам.

— Ти вказуватимеш мені, люба, що робити?

— Я не ділитиму тебе ні з ким, Патрику. Ти візьмеш мене незайманою й зможеш робити зі мною все, що захочеш, собі на втіху. Однак я маю залишатися твоєю єдиною любов’ю.

— Коли ми одружимося, я подумаю про це, — засміявся він. — А тепер геть до свого холодного ліжка, зухвале, гонористе дівчисько, перш ніж я не втримаю себе в руках і позбавлю тебе права відзначати наше весілля із непокритим волоссям..

Ображено поглянувши на нього, Катріона вийшла з кімнати. Патрик гмикнув. Оце так дівчина, його Кат Хей! Ще навіть не вийшла за нього заміж, а вже намагається порядкувати його життям. Що ж, тепер він дізнався про дві речі. Його наречена не була така крижана діва, якою могла здатися, і життя з нею аж ніяк не буде нудним!

Назавтра замок Ґленкірк заповнили родини Леслі та Хей. Катріоні, що збиралася заміж за графа, не довелося тіснитися й ділити кімнату зі своїми кузинами. Фіона також уникла цього через свій вік і те, що була вдовою.

Дізнавшись, що Катріона прожила в замку вже десять днів, вона поквапилася знайти її й нашкодити так, як тільки могла. Кат вишивала в родинній залі наодинці. Фіона влаштувалася поряд.

— Ну, моя маленька кузино, як тобі замок Ґленкірк?

— Страшенно подобається, — відповіла Кат. — Я з радістю стану тут господинею. — Вона кинула на Фіону насмішкуватий погляд.

Фіона заскреготіла зубами.

— А ти смілива дівка. Так спокійно йти вовкові в саму пащеку…

— Про що в біса ти говориш?

— Господи, дитино! Ти ж не можеш не знати, яка слава йде про Ґленкірка.

— Його жінки, — удавано знудьговано протягнула Кат. — Господи, Фіоно! Усім відомо, що Ґленкірк грається дівчатами, мов диявол. Розкажи щось таке, чого я не знаю.

— Гаразд, люба, розкажу. — Вона стишила голос і нахилилася вперед. — Подейкують, що прутень Ґленкірка занадто великий, немов у бика. Я була в шлюбі, я знаю й маю тебе попередити. Ми, жінки Леслі, зовсім малесенькі. Великий прутень може розірвати нас на шматки. От мій покійний чоловік, лорд Стюарт, був середньої статури, але коли насадив мене на себе нашої першої шлюбної ночі… — Вона зробила паузу для більшого ефекту, радісно помітивши, як Катріона зблідла. — Ну, кузино! Біль був страшенний, і щоразу ставало все гірше. Царство йому небесне! Коли Оуен помер, це був просто порятунок для мене!