Олександра Шелковенко - Збірка (2009-2010)

"Хто я перед нею? - думав крiпак. - Вона - соцiалiстична революцiонерка, а я... Я ж лише почав курс iдеологiчної пiдготовки..."

Дiвчина та юнак йшли степами та пустелями. Сонце сiло, i вони ся взяли за руки, щоб не заблукати на полонинах.

Аж вранцi дiшли до мiста Ашкелон. А там - свято! Усюди - портрети Ленiна, Мао, Чавеса, Мугабе та iнших видатних прогресистiв. Робiтничi та селянськi маси iзраїльських трудящих йдуть вулицями, скандуючи народнi гасла: "Хто не працює - той не їсть!", "Геть панiв та буржуїв!", "Економiка має бути економною!"

– Що сталося? - спитали Ісак та шахiдка в перехожого пролетарiя з натруженими мозолистими руками.

– Велика радiсть! - розцвiв той. - Таки нема бiльш на свiтi iмперiалiстичної держави Ізраїль! Трудовий єврейський люд разом iз соцiалiстами з Хамасу, Ісламського Джихаду та Бригад мученикiв Аль-Акса зкинули антинародну демократiю, розпустили капiталiстичну армiю! Щоб я так жив!

– Слава героям! - зрадiв Ісак.

– Героям слава! - додала палестинка i поправила хустинку.

Вона зняла пояс шахiда i хотiла вже викинути до найближчого смiтника, але Ісак зупинив її.

– Ще знадобиться! Невдовзi пiдемо визволяти робiтникiв та селян Монако, Швейцарiї, Норвегiї та iнших iмперiалiстичних держав...

Защепив знов пояс на дiвчинi. А тодi потупився, почервонiв...

– Що сталося, голубе ясний? - спитала шахiдка.

– Я у тебе закохався... - вiдкрився парубок.

– Та й я в тебе закохалася, ще з першого погляду! Давай одружимось революцiйним шлюбом?

– Давай!

Вони знайшли народного комiсара у пильному шлемi i той видав свiдоцтво, на якому власноруч намалював серпа та клавця (печаток ще не зробили - пояснив вiн). Швидко зробили обручки з кайданiв, що їх зняли зi звiльнених полiтв'язнiв.

– Служимо трудовому народовi! - сказали закоханi i побiгли займатися сексом.

© Олександра Шелковенко

14 березня 2009

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек.

Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду.

З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув.

– Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна.

Прем'єр пiдiйшов до жертви.

– Хороший тигр, - сказав вiн. - Красивый.

– Это тигрица, - виправив лiсничий, що випадково проходив поруч.

– А чего она на людей кидается? - поцiкавився прем'єр.

– От любви, - потиснув плечима хазяїн тайги.

– Как так, от любви?

– Дык у них ведь сейчас брачный сезон, - пояснив лiсничий, - А мужиков-тигров-то и нет, не хватает. Исчезающий вид... Вот самки и едят кого не попадя, от злобы.

– Это правда... - сказав прем'єр. - Женщинам нужна любовь. Без любви женщина - тигр.

Вiн сiв на пiнь i задумався. Потiм рiзко встав. Видко, прийняв якесь рiшення.

– Оставьте-ка меня на едине, - наказав вiн пiдданим. - Тут дело государственное.

Журналiсти, лiсничий i охорона слухняно залишили галявину. Вони знали - так треба для Вiтчизни.

Прем'єр залишився вiч-на-вiч з тигрицею. Та мiцно спала. Гарна, молоденька. Прем'єр лiг поруч. Вiн обiйняв її i поцiлував у губи. Тигриця задоволенно замуркала. Прем'єр поцiлував знов, тогкаючись язиком могутнiх кликiв. Крiзь сон, тигриця вiдповiла на поцiлунок. Йї великий шершавий язик зустрiвся з язиком прем'єра. Лапа нiжно обiйняла чоловiка. Так вони лежали поруч, вкриваючи одне одне поцiлунками.

Тигриця задоволенно дихала. Прем'єр вiдчув, що вона хоче бiльшого. Вiн звiльнився вiд її лапи, став на четвереньки i почав цiлувати тигрячий живiт. Нiжно-нiжно. Вiн знав: живiт - найерогеннiша частина тигрячого тiла.

– Урррррррррр, - задоволенно простогнала сонна тигриця.

Вона обiйняла голову прем'єра. Нiби хотiла сказати: "Ще! Швидше! Нiжнiше! Не залишай мене!"

І прем'єр не залишив.

Мудрий i добрий, вiн швидко розiбрався у тигрячiй анатомiї...

Далi був шторм, порив, буря. Тигриця стогнала вiд насолоди.

– Уррррррррррррррррр......... Рррррррррррррр....... - казала вона, не прокидаючись.

Стогнав i прем'єр. Нiколи ще не було йому так добре......

Втомлений, вiн обiйняв тигрицю i заснув поруч з нею.................

Вiн прокинувся за кiлька годин. Тигриця ще спала.

– Эй, выходите! - гукнув вiн пiдлеглим.

Журналiсти i лiсничий вийшли з-за дерева. За ними поспiшала охорона.

– Всё, возвращаемся в Москву! - сказав прем'єр.

Потiм востаннє схилився над тигрицею.

– До свидания, - сказав прем'єр i поцiливав її у щоку.