Олександра Шелковенко - Збірка (2009-2010)

ОУН суперечки свої залишив -
Державу соборну вiн проголосив.
Та й Гiтлеру хутко вiдправив привiти,
Щоб лютого ката отим обдурити.
Та фюрер був хитрий i все зрозумiв.
В концтабiр Бандеру нацист заточив.
Та й звiдти шифровки писав вiн на волю:
"Борiться смiливо за Нацiї долю!"
У лiсi бiйцi тi шифровки читали:
Інструкцiї вельми в бою помагали.
Отак вiн з полону УПА керував.
Тим часом зi сходу москаль наступав.
Бандера ся мав закордоном сховати,
Щоб опором нашим вiдтiль керувати.
З театру Степан повертався вночi.
Аж тута на нього москаль наскочив:
Сташинський Богдан налетiв зпоза кута
І брижнув в Степана страшену отруту...
Та пам'ять народна не гине в вiках:
З посмертi Бандера нам вказує шлях.

© Олександра Шелковенко

13 березня 2009

Росiйський миротворець Іван Спiчкiн посмiхнувся теплому лiтньому сонечку.

"Здравствуй, солнышко! - подумав вiн. - Здравствуйте, высокие Кавказские горы! Как красиво сегодня!"

Настрiй був добрий. Миротворча операцiя проходила вiдмiнно. Тiльки вчора вони пiдiрвали грузинськi казарми i два стратегiчних мости. Трохи, правда, втомилися. Але потiм солодко поспали - наче вдома! Ночували у якомуь грузинському мiстечку. Солдати набили кишенi золотими ложечками та iншими сувенiрами - буде що привезти до дому! А сержант Зайцев знайшов у мiсцевiй церквi важкий срiбний хрест.

– Подарю крёстной, - пояснив вiн товаришам.

Нарештi Росiя встала з колiн - показала усьому свiтовi, яка вона сильна. Сильна i смiлива. Адже не побоялася вийти один на один проти озброєної до зубiв грузинської армiї.

Не злякалася - i перемогла у нерiвнiй боротьбi. Миротворцi добре покарали ворога - палають грузинськi вiйськовi бази та села, тонуть їхнi кораблi, вибухають залiзничнi станцiї. Скоро вже на всiй грузинськiй землi настане справедливий мир.

Свист кулi перервав Івановi думки. Поруч з ним, солдат схопився за пах i впав. Потiм ще i ще один.

– Женщины-снайперы - закричав хтось. - Спасайся, кто может!

Але було вже пiзно. За мить пала уся їхня рота. Спiчкiн встиг сховатися за дерево. Аж тодi отримав удар по головi.

Спiчкiн впав. Втрачаючи свiдомiсть, вiн почув голоси:

– Kill him! Kill him! - iстерично кричала жiнка.

– Нi, краще спочатку помучимо, - перервала iнша.

– Taip, taip! - пiдтримала третя.

Спiчкiн забувся у снi.

Вiн прийшов до тями i спробував рухнутися. Не вийшло. Вiн був прикутий до стiн печери. Цiлком голий.

На протилежнiй стiнi висiло три портрети: по боках - Степан Бандера i Джордж Буш. А посерединi - вище вiд iнших - Саакашвiлi.

Перед ним стояли три жiнки - у купальниках та iз снайтерськими гвинтiвками у руках.

– Наёмницы! - наздогадався Іван.

Дiвчата були гарнi та стрункi. Але їхнi очi свiтилися ненавiстю i жаждою кровi.

Одна з них була бiлявка. Інша - чорноброва - тримала у руцi вишитий рушник. Третя була мулатка. До купальника була причеплена картка ФБР, наче в агента Скалi.

– Отямився! - сказала чорноброва.

– Come on, girls! - вiдповiла мулатка. - Let's do a ritual killing!

– Taip, taip, prasau! - сказала бiлявка.

Вони пiдiйшли до нього. Американка дiстала нiж. Вiльною рукою вхопила солдатський прутень i стиснула до болю.

Спiчкiн застогнав.

– Зачекай, Джессiко! - закричала чорноброва. - Ми влаштуємо йому ще гiршу муку.

Читать дальше