Богдан Бойчук - Життя з Алісою поза дзеркалом

Я не знав, що з нею робити. Не хотів виганяти її, бо все-таки, краще мати ліниву жінку під боком, ніж ніяку, але й жити за її розкладом не міг. Проблема розв'язалася в невияснимий спосіб: однієї ночі Ліана зникла з ліжка. Я ранком обшукав усе мешкання, думаючи, що вона заснула в якомусь кутку чи в шафі. Таке траплялося з нею кілька разів. Та її ніде не було. Перевірив усі вікна й двері — вони були замкнені. Зрештою, Ліана була залінива, щоб посеред ночі вставати з ліжка й виходити. Вона мусила зникнути надприродньо, іншої можливості й уявити не можу! Та я не жалую. Жінка повинна мати співчуття до чоловіка і вдоволяти його. А в Ліани цих благородних властивостей не було.

Третя жінка звалася Діонісія. Вона була амбітна. Щоб не тратити часу, Діонісія чекала на мене опівночі гола. Не встигав я переступити поріг, як вона зшарпувала з мене одяг, тягнула до ванни й сама відразу лізла до мене. Я негайно мусив вдоволяти її, а то, шарпаючи мого члена, щоб розпалити мене, вона могла відірвати його в екстазі. Задоволившися, Діонісія була ласкава й ніжна, пестила мене й цілувала. Але в ліжку знову починала шарпати мого члена, і мені доводилося збирати всі зусилля, щоб задоволити її. А ранком усе починалося від початку. Все це було понад мої спроможності. Та й 80-відсоткова тут не помагала. Я витримав такий режим повні два тижні, а після того ніякі шарпання не помагали. Діонісія була очевидно невдоволена. Та й я не був гордий за себе. Але що я міг зробити? Людина все-таки, має свої рамки. Я при кожній нагоді старався показати Діонісії, що ціню й кохаю її, тобто при кожній нагоді поплескував її по великих сідницях, але це приносило більше приємності мені, аніж їй. Ситуація з кожним днем погіршувалася, і я приходив з корчми додому з відчуттям нагрядаючої катастрофи.

До катастрофи, правда, не дійшло, але й не вдалося мені затримати при собі Діонісію. Посеред ночі з суботи на неділю до нашої спальні зайшов гарний молодий мужчина й викрав Діонісію мені з-під боку. Взяв її на руки, перейшов через стіну і зник. Я свідомий того, що все це звучить як фантастика, але, якщо б я не бачив цього на власні очі, то й сам не повірив би, що таке можливе. За Діонісією мені жалко. Але завеликі амбіції жінки ніколи не виходять мужчині на добре.

У мене було ще більше подібних з вигляду жінок, але всі вони покидали мене в стандартний і нецікавий спосіб, то й говорити нема про що.

Коли вдуматися глибше, то причиною того, що жінки покидали мене, була філософія. Я кожного вечора любив заходити до корчми, щоб пофілософувати з своїми компаньйонами. Через це я повертався опівночі додому виснажений і виговорений дощенту. Філософські дебати також притуплювали в мені сексуальні гони. Тож цілком логічно (і жінки повинні були це розуміти!), що я не міг ані задовільно вдоволяти їх, ані заводити з ними інтелектуальні баляндраси. В такому стані я міг тільки приймати їхню доброту. І, сказати правду, мені небагато було потрібно тої доброти: роздягнути мене, коли я повертався додому, й запхати у ванну. Але, видно, цього їм було забагато, чи, радше, замало.

Я ходив по вітальні й роздумував над тим, як така пишна жінка, як Аліса, вмістилася в моєму малому, все-таки, дзеркалі. І як вона туди зайшла? Щоб мені було вигідніше думати, я присунув стілець, сів напроти дзеркала й дивився на неї. Жінка (безстидниця!) не стулила навіть ніг, а тільки загадково усміхалася до мене. Вона перевершувала всі мої найкращі, чи, радше, найеротичніші мрії.

Я, мабуть, просидів би перед дзеркалом до ранку. Але Аліса взялася до непристойних витівок — звабними позами й лінивими рухами почала непокоїти мого члена. Це розсердило мене. Врешті-решт, яка мені користь із жінки в дзеркалі? Ані ляснути її по задку, ані попросити, щоб роздягнула мене.

Та, в крайньому випадку, я міг обійтися без цього. Нестерпним було те, що вона поступово все більше й більше розпалювала мене. Накінець я дійшов до такого ошаління, що за всяку ціну мусив взяти її до ліжка. Не тямлячи себе, я чоботом розбив дзеркало, кинувся між рами, але Аліси позаду дзеркала не було.

Зрозуміло, що я був розчарований. Але, одночасно, заспокоївся і з почуттям задоволення пішов до ліжка. Я твердо вірив, що міцний сон, як і 80-відсоткова, дає людині отверезіння й повертає її в параметри буденного, і тим самим до нормального і приємного буття.

Ранком я вже не був такий задоволений собою. Все-таки краще було не розбивати дзеркала, краще було мати жінку в дзеркалі, ніж не мати її зовсім.

Читать дальше