Джейсон Фрайд - Remote. Офіс не потрібен

Ми вирішили викласти на папері свій багатющий досвід, щоб показати, як віддалена робота відчинила двері до нової ери свободи й процвітання. До сміливого нового світу, що кидає виклик непохитному віруванню у важливість Офісу, притаманному промисловій ері. У цьому новому світі покладено край зачовганому уявленню про позаштатних працівників як про засіб підвищити продуктивність із якнайменшими витратами, а на зміну йому запроваджено новий ідеал, за яким дистанційний режим не тільки підвищує якість роботи, а й збільшує задоволення від неї.

«Офіс не потрібен» – це вже не майбутнє, це тепер . І у вас іще є шанс устигнути.

Якщо запитати в людей, куди вони йдуть, коли їм треба як слід попрацювати, мало хто відповість «до офісу». А якщо хтось так і скаже, то обов’язково додасть: «Рано-вранці, коли там ще нікого немає», «Засиджуюся до пізнього вечора, коли вже всі пішли» чи «Зачиняюся там на вихідні».

Та висновок один: їм погано працюється на роботі. Сучасний офіс – це останнє місце, де людям хочеться бути, коли треба як слід попрацювати.

А все тому, що офіси перетворилися на фабрики перешкод. Наповнені народом, вони як кухонні комбайни, що розбивають ваш робочий день на окремі маленькі відтинки часу. П’ятнадцять хвилин тут, десять хвилин там, двадцять хвилин на одне, п’ять на інше. І кожен такий відтинок заповнюють то конференція, то зустріч із колегами, то ще одна зустріч або якісь безглузді засідання й наради.

Дуже важко зосереджено працювати, коли твій робочий день постійно переривають робочі моменти.

Серйозна робота, творча робота, вдумлива робота, важлива робота – такий тип діяльності вимагає зосередженості й часу, щоб як слід заглибитись у питання. Але в сучасних офісах важко організувати собі такі тривалі сесії. Замість них – постійні переривання та відволікання.

Можливість побути наодинці з власними думками – це і є одна з найбільших переваг дистанційного режиму. Коли працюєш на самоті, подалі від того гамору, почуваєшся нарешті зручно у власному виробничому довкіллі. І насправді можеш бути продуктивним, чого не вдавалося в офісі!

Це правда, що в дистанційній роботі є і свої недоліки. Джерелами відволікання й перепон може стати що завгодно. Удома, наприклад, – телевізор. У кав’ярні – чиясь голосна розмова за сусіднім столиком. Але тут є велика різниця: такі відволікання ви можете контролювати. Вони – пасивні за своєю природою. Вони вас не зобов’язують. Ви можете перейти на інше місце, де вам буде зручніше. Можете вдягти навушники без побоювань, що колега матеріалізується біля столу й поплескає вас по плечі. Можна не хвилюватися, що вас викличуть на якусь беззмістовну нараду. Ваше місце, ваша робоча зона, ви – самі із собою.

Не вірите нам? Попитайте навколо. Або спитайте самі себе: куди б ви пішли, якби треба було як слід попрацювати? І відповідь навряд чи буде «до офісу після обіду».

Будьмо щирими: ніхто не любить шлях на роботу і з роботи. Доводиться раніше вставати, додому ввечері приходиш пізно. Гайнуєш час, псуєш нерви, інколи не маєш навіть бажання готувати і обмежуєшся напівфабрикатами з тим їхнім пластиковим посудом. Пропускаєш тренування в спортзалі, не цілуєш «на добраніч» дітей, не маєш сил для сердечної розмови з близькими та рідними. І цей перелік можна продовжити.

Та й вихідні зазвичай зіпсовано через оте ненависне катання. Адже всю домашню роботу, яку так не хочеться виконувати після того, як купу часу чекали на транспорт чи стояли в заторах, ми відкладаємо на суботу. А коли ви нарешті винесли сміття, склали випрану білизну, з’їздили до супермаркету по продукти, заплатили за квитанціями – уже промайнула половина вікенду.

А сам процес дороги? Навіть у найкращій машині їзда в годину пік не подарує насолоди, а про відчуття свіжості й наснаги після пересування міським громадським транспортом годі й говорити! Вдихаєш вихлопні гази та чийсь піт, а видихаєш власне здоров’я й добре самопочуття.

Розумні люди – ті, що в білих халатах, – уважно вивчали вплив майже щоденних поїздок на роботу і з роботи, адже це важливий складник нашого життя, і їхній вердикт виявився невтішним: вони призводять до ожиріння, стресу, відчуття пригніченості. Навіть короткі пересування негативно вливають на самопочуття.