Рус Пренс: Елла

Не довго зачекавши, дівчина пробралася до глухої стіни будинку Пейна і дістала один з флаконів. Виливши рідину на себе, Джеффрі прошепотіла незрозумілі слова і поволі, немов пір’я піднесене вітром, піднялася до круглого вікна яке відчинилось в туж мить як руки дівчини дістались до нього, встигнувши вхопившись в останній момент як розвіялись дії чар.

За вікном знаходилось на-пів пусте приміщення зі Сноррі на підвіконні. Джеффрі проникнула у будинок, попутно погладивши тхора. Безшумно пройшовши по кімнаті, жінка наблизилась до ліжка. Повністю накритий чоловік спав, не видаючи жодного звуку. Джеффрі дістала магічне зілля і уже хотіла розлите на ковдру, але зупинилась. Ці люди не були схожі на простих бандитів, їй не хотілось вчиняти не правильно. Дівчина вагалась.

Та все ж вона мала виконати замовлення. Джеффрі гадала, що забрати чуже життя буде легше чим вона думала. Якби жертвою мав стати повний негідник, а так. Пейн не був схожий на такого. Думки дівчини бурлили і змішувались утворюючи водоспад де кожна краплинка окрема думка.

Час немов завмер і все довкола зупинилось. Усе крім дверей які розчинились і туж мить до кімнати з першого поверху увірвались солдати на чолі зі Стівеном Пейном дівчина вихопила іще один флаконом з поясу і замахнулася.

– Стій! Я хочу лише поговорити. – різко перервав дівчину Стівен.

– Пастка. – пробурмотіла дівчина.

– Я лише хочу поговорити. – повторив максимально спокійно Пейн. – Нам потрібна твоя допомога. Ми це все влаштували разом із Ренделом.

– Ренделом?! Подвійний зрадник… Оригінально.

– Ми хотіли знайти того хто нам допоможе, але обмежені в діях. Тому і скористалися планами лорда в свою користь.

– Дайте вгадаю… Ви хочете, щоб я убила самого лорда? – закотивши очі, промовила Джеффрі.

– Так.

– А який у мене вибір? – чаклунка насторожливо поглядала на чоловіків які намагаються її оточити і перекрити хід до самотнього вікна по той бік кімнати.

– Ти можеш спробувати закінчити почате, але ми будемо змушені тебе убити, можеш взагалі зникнути з тим золотом яке вже отримала, а можеш убити старого лорда і отримати ще більше.

– І що у вас є? Ви бідніші за Сноррі. – швидко випалила дівчина, хоча золото це найменше, що наразі її цікавило.

– За кого?… Не важливо. Все таки ми дещо маємо.

Стівен Пейн дістав великий алмаз, просто таки величезний алмаз.

– Це те що я думаю? – зацікавлено запитала жінка, такого вона точно не очікувала. – Але навіть якщо я погоджусь, як ви це бачите? Та й і смерть лорда не допоможе вам. Розлючені солдати візьмуть штурмом місто і вб’ють кожного.

– Можливо. Але нам потрібно виграти час. Через три дні прибуде король. Ми сповістили його про вчинки лорда. Нам лише потрібно протриматись до його прибуття. Ми не ті за кого він нас видає. Ти і сама це знаєш.

Джеффрі озирнулась: за спину уже встигли зайти два воїни, а за спиною Пейна стояли ще двоє з націленим на неї арбалетами. Вона б могла скористатись чарами і втекти, але щось їй підказувало, що він говорить правду. Батько вчив, що контракт потрібно виконувати до кінця хто б не був ціллю, але їй і справді хотілось допомогти цим людям. Тим більше, що батько лукавив і вибирав справжніх наволочей для своїх цілей.

– Гаразд я на вашій стороні. – промовила Джеффрі, не до кінця вирішивши чи правильно вона вчиняє.

Ізі сходом сонця Джеффрі залишила поселення. Знову перевдягнувшись у сукню. Разом з Ренделом вони грали в мовчканку поки не покинули місто.

Виїхавши за поселення шахтарів, дівчина голосно так, щоб чули воїни лорда які їх супроводжують, розповіла про успішне виконання замовлення. Рендел же не зводив очей з дівчини, дивлячись так не мов хотів протерти дірку в ній. Помітно, що чоловік нервує.

Лорд зустрів їх із широкою посмішкою, обнявши Рендела Бредфорда і, подякувавши дівчині за бездоганне виконання замовлення.

– І як все пройшло? Без ускладнень? – виставивши гнилі зуби на показ, запитав лорд Джон Мортон.

– Так. Все прекрасно. – спокійно відповіла Джеффрі, відвівши погляд не так як від нервозності, як від неприємної посмішки лорда.

– Пропоную відсвяткувати у моєму шатрі. Рендел, попроси принести найкращого вина і приєднуйся до нас.

В наметі лорда уже накрили невеликий стіл з різними стравами. Слуги принесли два келихи вина і лорд підняв тост за Джеффрі. Зробивши маленький ковток, Джон Мортон постав напій, вийшов з намету, пообіцявши за мить повернутись. Жінка швидко озирнулась довкола і додала в напій лорда кілька крапель прозорої рідини.