Анна Моро - Наречені з того світу

Згодом, трохи примирившись із ситуацією, в якій опинилася, вона намагалася побачити в Томасі не просто незнайомця з вулиці, а таки свого чоловіка. За порадами та настановами, котрі колись давала Емма, вона почала примушувати себе бути його дружиною, відчувати до нього ніжність, повагу, врешті, любов. Спершу не хотіла вірити, що Браунінг і справді може бути добрим, як передрікала її сестра, але десь за пів року подружнього життя мусила визнати, що звиклася.

Рене намагалася бути вдячною Томасові за те, що він урятував її сім’ю від злиднів, однак не могла викликати в собі відповідних почуттів до нього, а тому продовжувала вдавати, грати роль закоханої дружини. Навіть коли минуло півтора року, Рене не змогла пробачити батькові. Він із матір’ю годував доньок обіцянками про те, що бере до уваги думку обох, а сам учинив так, як уважав за потрібне. До того ж не поставив Джека до відома. Її коханий житиме все життя з думкою про те, що Рене його зрадила.

Жінка вкотре тяжко зітхнула.

Можливо, вона була гарною акторкою, хтозна? А можливо, закоханий Томас нічого не помічав, але так день за днем, тиждень за тижнем вони прожили вже понад півтора року, і Рене не могла сказати жодного лихого слова на його адресу. Він її не скривдив жодного разу – ні. Але вона не була щаслива з ним як жінка. Мати часто повторювала їм із Хлоєю, що роль жінки в суспільстві – вдало вийти заміж, народити й виховати дітей. Але… Напевно, якщо подивитися збоку, вони видалися б ідеальним подружжям, та якби хтось зазирнув у її душу…

«Я порожня», – часто про себе повторювала Рене, натягала маску щасливої дружини й виходила до чоловіка.

Сьогодні жінка сиділа на терасі за друкарською машинкою (що було доволі часто останнім часом) і намагалася почати писати такий бажаний роман. На противагу суспільним устоям, Рене намагалася творити власне життя посеред того розпачу, в якому перебувала її душа. Але що писати? Що може написати нещасна жінка, яка одружена з чоловіком, якого не кохає? Чи можна писати роман, якщо сама не відчуваєш чогось романтичного? Чи, навпаки, саме про те, чого немає насправді, і слід писати?

– Кохана! – від голосу чоловіка її морозом обдало. – Тебе неважко було знайти. – Томас нахилився й поцілував Рене в щоку. Він тримав якогось листа в руці, якого жінка не одразу помітила. – У мене гарні новини. – Сів поруч і поклав руки на коліна дружині. – За три чи чотири дні до нас приїде моя сестра!

– Сестра? – Рене вигнула ліву брову. – Ти не казав, що в тебе є сестра.

– А ти не запитувала, – Томас ще раз цьомкнув дружину в щоку й підвівся. – Вона надовго не затримається, у неї попереду ґранд-тур. Але на декілька днів усе-таки залишиться в нас. І я думаю, що вам має бути разом дуже весело. – Він трохи помовчав, а потім додав. – Прислуга вже почала готувати будинок. Я сподіваюся, що ти захочеш з’їздити зі мною в місто вибрати подарунок для сестри. У неї скоро день народження.

– Звісно. – Рене відсунула машинку й підвелася. – Чому ти ніколи не розповідав про сестру, Томе?

– Не знаю. Не думав, що тобі буде цікаво. – На мить Рене здалося, що Томас зціпив зуби й зробився похмурий, але він знову різко всміхнувся й взяв її руки у свої. – Серденько, річ у тому, що в нас різні батьки. Я, правду кажучи, не сподівався, що вона загляне в гості.

Томас провів рукою по коротко стриженому чорнявому волоссю, і його гострі вилиці хутко злетіли вгору. Тонкі вигнуті брови зайняли своє місце, щойно погляд чоловіка пом’якшився. Тонкі губи розплилися в усмішці й Томас притяг долоню дружини до своїх вуст, щоб закінчити розмову поцілунком.

Не знайшовши, що сказати, Рене лиш запитала, о котрій годині вони вирушать до міста. Насправді вона не була аж так здивована, адже мало знала про свого чоловіка, лише ім’я свекра – Чарлі Браунінг. Навіть на їхньому весіллі були лише родичі Рене. Так, іще купа людей з боку Томаса, але самі лише колеги й жодних родичів чи близьких, з якими вона б мала познайомитися. Це спершу дуже дивувало жінку й викликало певні підозри, але згодом вона звиклася.

Навіть коли питала Томаса про його матір, той лише хмурився й казав, що не хоче говорити на цю тему. Тому дуже скоро Рене взяла собі за звичку взагалі не чіпати тему родичів Томаса. Нащо пхати свого носа куди не слід.

До Челмсфорда вони їхали близько години. Рене була рада кожній нагоді вибратися з маєтку. Вона не мала уявлення, що порадити купити в подарунок сестрі чоловіка, яку не знала й ніколи не бачила. Але як порядна дружина вона готова була допомогти своєму чоловікові всім, чим зможе. До того ж поїздка в місто означала, що Рене зможе відправити чергового листа Хлої. І запитати про Джека.