Стівен Кінг - Салимове Лігво

Скуплявся він у цілковитій тиші. Тутешні завсідники сиділи довкола великої печі «Перлина Кінео» [94] «Pearl Kineo» – одна з багатьох моделей чавунних печей, які колись виробляла в Бенгорі компанія «Noyes & Nutter»; Кінео – гористий мис у штаті Мейн. , яку ще батько Мілта переробив з дров’яної на нафтову, курили, задумливо поглядали в небо і краєчком ока спостерігали за цим незнайомцем.

Коли Мілт закінчив пакувати покупки до великої картонної коробки, Стрейкер сплатив готівкою – двадцяткою й десяткою. Він забрав коробку собі під пахву і знову зблиснув до них тією цупкою, позбавленою гумору усмішкою.

– Всього вам доброго, джентльмени, – промовив він і пішов.

Джо Крейн набивав «Плантаторським» свою кукурудзяну люльку [95] «Planter’s Punch» – ароматичний тютюн сигарного типу. . Клайд Корліс прокашлявся і сплюнув суміш харкотиння з жувальним тютюном у пом’яте відро біля печі. Вінні Апшо видобув з жилетки свою стару сигаретоскручувальну машинку «Топ», насипав туди доріжку тютюну і вставив набряклими від артриту пальцями цигарковий папір [96] «Top» – імпортований від 1927 р. з Франції і досі популярний у США бренд цигаркового паперу, машинка для скручування якого називається «Top-O-Matic». .

Вони дивилися, як незнайомець підважує і кладе коробку в багажник. Кожен з них розумів, що коробка разом з бакалією мусить важити фунтів з тридцять, і всі тут бачили, як він, виходячи, підхопив її собі під пахву, немов якусь пір’яну подушку. Він обійшов машину до водійських дверцят, сів за кермо і рушив на Джойнтер-авеню. Машина поїхала вгору на пагорб, повернула ліворуч на Брукс-роуд, зникла, а за пару хвилин показалася знову крізь мереживо дерев, зменшена тепер відстанню до іграшкового розміру. Вона завернула на Марстенів заїзд і зникла з очей.

– Чудернацький парубок, – промовив Вінні.

Він встромив свою сигарету до рота, відщипнув з її кінчика кілька зайвих крихт тютюну і дістав у себе з жилетної кишені кухонного сірника.

– Певне, один з отих, що відкупили ту крамницю, – сказав Джо Крейн.

– І Дім Марстена також, – погодився Вінні.

Клайд Корліс перднув.

Пет Міддлер з величезною цікавістю колупав мозоль у себе на лівій долоні.

Минуло п’ять хвилин.

– Гадаєте, в них із цим вийде щось путнє? – запитав Клайд, ні до кого конкретно не звертаючись.

– Можуть, – сказав Вінні. – Влітку вони можуть ще й як розкрутитися. Важко щось загадувати наперед у теперішні часи.

Загальне мурмотіння, майже зітхання на згоду.

– Дужий парубок, – каже Джо.

– Ейа, – гукає Вінні. – А то ж був «паккард» тридцять дев’ятого, а на нім ані цятки іржі.

– Цей сорокового, – сказав Клайд.

– У сорокового підніжок не було, – сказав Вінні. – Цей тридцять дев’ятого.

– Тут ти помиляєшся, – сказав Клайд.

Минуло п’ять хвилин. Вони побачили, що Мілт роздивляється ту двадцятку, якою йому заплатив Стрейкер.

– Що, Мілте, фантики? – спитав Пет. – Цей парубок дав тобі фальшиві гроші?

– Ні, але погляньте-но… – подав Мілт банкноту через прилавок, і всі прикипіли до неї очима. Вона була значно більша за звичайну двадцятку.

Пет потримав її проти світла, уважно оглянув, потім перевернув іншим боком.

– Це двадцятка серії E, авжеж, Мілте?

– Еге ж, – сказав Мілт. – Такі перестали робити років сорок п’ять чи й п’ятдесят тому [97] Перехід на банкноти меншого розміру відбувся у 1928 р. . На мій здогад, вона коштуватиме певних грошей там, у Монетнім Пасажі, в Портленді.

Пет пустив банкноту по руках, і кожен її роздивився, тримаючи близенько або віддалік, залежно від вад власного зору. Пет передав її назад, і Мілт засунув її під касовий апарат, до особистих чеків і купонів.

– А таки чудернацький парубисько, – задумливо мовив Клайд.

– Ейа, – подав голос Вінні й на мить замовк. – Хоча той був тридцять дев’ятого. Мій брат-зведенюк Вік такого колись мав. То було його перше власне авто. Купив уживаним, аякже, у 1944-му. Одного ранку не залив до нього мастило і спалив до дідька у нім поршні.

– Я вважаю, що цей був сорокового, – сказав Клайд, – бо пам’ятаю одного парубка, котрий плів стільці з лози, там, південніше, побіля Альфреда [98] Alfred – засноване 1764 р. місто, адміністративний центр округу Йорк у штаті Мейн. , зазвичай він під’їжджав просто тобі під дім і…

І так розпочалася дискусія, просуваючись далі здебільшого в мовчанці, аніж у промовах, неначе якась шахова партія, яку грають через поштове листування. І день, здавалося, завмер і тягнеться для них у вічність, і Вінні Апшо почав скручувати собі чергову сигарету з солодкою, артритною неспішністю.