Стівен Кінг - Острів Дума

– Так у чому сенс?

– Сенс у тім, що я знаю loco [86] Безумці ( ісп .). , я знаю Думу, і я вже трохи знаю тебе. Я готовий повірити, що тобі було видіння, ти побачив свого друга мертвим.

– Без брехні?

– Без брехні. Verdad [87] Істинно ( ісп. ). . Питання тільки в тім, що ти тепер збираєшся робити, якщо припустимо, що ти не дуже мрієш спровадити його під землю – можу я собі дозволити побути трохи вульгарним? – за те, що він намазав своїм маслом твою колишню булочку.

– Та ні, не хочу. До того в мене було… Не знаю, як про це сказати…

– Либонь, до того ти уявляв собі, як видовбуєш йому очі гарячою виделкою для тостів, відрубуєш йому прутня? Таке ти відчував до того, мучачо? – Ваєрмен наставив на мене пальця пістолетом. – Я був жонатий на красуні-мексиканці, я знаю, що таке ревнощі. Це нормально. Це рефлекторні почуття.

– Тобі твоя дружина колись… – я затнувся, раптом знов згадавши, що познайомився з цим чоловіком лише вчора. Про це було неважко забути. Ваєрмен був таким щирим .

– Ні, аміго, нічого такого, про що б мені було відомо. Вона просто вмерла на моїх очах, – вираз його обличчя абсолютно не змінився. – Давай не будемо про це, окей?

– Окей.

– Про ревнощі варто пам’ятати одне – вони приходять і відходять. Як тутешні післяполуденні зливи в підлий сезон. Ти казав, що для тебе все вже позаду. Так і має бути, оскільки ти більше вже не її campesino [88] Наймит (ісп.). . Питання – як ти збираєшся вирішувати іншу проблему. Як ти збираєшся утримати того хлопця від самогубства? Ти ж бо знаєш, як воно бува трапляється після безхмарних сімейних круїзів, так?

Якусь мить я мовчав. Намагався перекласти собі його останнє іспанське слово. Ти більше не її слуга, здається так? Якщо так, то в ньому бриніла гірка правда.

– Мучачо? Що ти робитимеш далі?

– Не знаю. Його електронна адреса в мене є, але що я йому напишу? «Дорогий Томе, я занепокоєний твоєю підготовкою до самогубства, будь ласка, терміново відповідай»? До того ж я певен, що у відпустці він не перевіряє свою електронну пошту. Він двічі був одружений і одній з колишніх дружин по цю пору сплачує аліменти, але не підтримує стосунків з жодною з них. Була в нього й дитина, але померла малою, здається, від розщеплення хребта… то що я можу тут зробити. Що ?

Ваєрмен одвернувся, відкинувшись на спинку стільця, він сидів і дивився на воду, де пірнали по свій обід пелікани. Його поза ясно випромінювала невдоволення.

Він обернувся до мене.

– Перестань крутити. Ти збіса чудово знаєш, хто з ним спілкується. Або вважаєш, що це так.

– Пам? Ти маєш на увазі Пам ?

Він дивився на мене мовчки.

– Ти будеш говорити, Ваєрмене, чи так тут і сидітимеш?

– Я мушу йти до моєї леді. Вона вже мала би прокинутися і захоче, як завше о четвертій, чаювати.

– Пам вирішить, що я здурів! До дідька, вона й без цього впевнена , що я божевільний!

– Переконай її, – тут він пом’якшав. – Послухай, Едґаре. Якщо вона була з ним у таких близьких стосунках, як ти вважаєш, вона могла помітити якісь ознаки. Тобі треба лише спробувати. Entiendes ? [89] Кумекаєш (ісп.).

– Я не розумію цього слова.

– Воно означає – зателефонуй своїй дружині.

– Вона моя колишня дружина.

– Аж ніяк. Поки тобі не все одно, розлучення – лиш юридична фікція. Тому-то тебе так дрочать її думки про стан твого розуму. Але якщо тобі неоднакова доля того хлопця, ти їй зателефонуєш і скажеш, що є підстави думати, що він планує утнути таку штуку.

Він підвівся й простягнув мені руку.

– Досить теревенити. Пішли, познайомишся з хазяйкою. Не пожалкуєш. Вона дуже лагідна, як для хазяйки.

Я подав йому руку й дозволив витягти себе з пляжного стільця, напевне принесеного сюди з домашніх запасів. У нього було міцне рукостискання. Це ще одна риса Джерома Ваєрмена, якої я ніколи не забуду: чоловік із міцним рукостисканням. Хідник, що вів до хвіртки у задній стіні, був завузьким для двох, тож я, накульгуючи, тюпав позаду. Діставшись хвіртки – зменшеної версії центральних воріт, схожої на щось іспанське так само, як випадкові Ваєрменові слівця – він, ледь усміхаючись, обернувся до мене.

– По вівторках і четвергах приходить прибирати Джозі, вона не буде проти приглянути за міс Істлейк, поки та дрімає. Це означає, що я можу прийти подивитися на твої картини завтра після полудня десь біля другої, звісно, якщо ти цього хочеш.

– А як ти взнав, що я цього хочу? Я все ніяк не міг набратися духу, щоб тебе запросити.