Стивен Кинг - Необхідні речі

– Поллі.

– Звісно, воно мене отруїло, – вдумливо продовжила вона, – і, думаю, отрута може мене вбити, якщо нічого не вдіяти. Але чому ні? Це чесно. Важко, але чесно. Купивши амулет, я купила отруту. За останній тиждень він багато таких амулетів попродавав у своєму мерзенному магазинчику. Та падлюка працює швидко, цього не відняти. Павучок-павучок піднімався на бочок. Це було в моєму. А у твоєму що? Енні й Тодд, так? Так?

– Поллі, Туз Меррілл убив мою дружину! Він убив Тодда ! Він…

– Ні! – крикнула Поллі й узяла його обличчя в пульсівні руки. – Послухай мене! Постарайся зрозуміти! Алане, це не твоє життя, хіба ти не бачиш? Він змушує тебе викуповувати власну болячку і платити двічі! Хіба ти цього ще не розумієш? Хіба не розумієш?

Алан вирячився на неї, роззявившись… а тоді його рот повільно закрився. Раптовий вираз збентеженої несподіванки з’явився в нього на обличчі.

– Чекай, – промовив він. – Щось було не так. На касеті, яку він мені залишив, щось було не так. Я не зовсім можу…

– Ти можеш , Алане! Що б той козел тобі не продав, то була брехня, так само як ім’я на листі, який він мені залишив, також було неправильне.

Уперше він почув її по-справжньому.

– Якому листі?

– Зараз це неважливо, якщо буде ще час, я тобі потім розповім. Суть у тому, що він заступив за лінію. Думаю, він завжди заступає за лінію. Він настільки переповнений гордістю, що дивно, як не вибухає. Алане, постарайся зрозуміти: Енні мертва , Тодд мертвий , і якщо ти кинешся зараз за Тузом Мерріллом, поки все місто довкіл тебе горить…

У Поллі на плечі з’явилася рука. Огорнула її шию і грубо смикнула назад. Раптом позаду неї з’явився Туз Меррілл, взяв її у хват, націлився пістолетом і вишкірився через плече до Алана.

– Про вовка промовка, леді, – промовив Туз, а над головою…

…в небі прогримів грім.

Френк Джуетт і його добрий старий «друг» Джордж Т. Нельсон стояли обличчям один до одного на сходах будівлі суду, ніби пара химерних стрільців в окулярах, уже майже чотири хвилини, а нерви, напнуті, наче струни скрипки, видавали чисті октави.

– Юйк! – гукнув Френк. Рука вхопилася за пістолет, запханий за пояс штанів.

– Авк! – гукнув Джордж Т. Нельсон і вхопився за свій.

Вони дістали зброю з ідентичними гарячковими посмішками, схожими на беззвучні крики, і викинули руки. Пальці натисли гачки. Обидва постріли настільки ідеально наклалися, що прозвучали ніби один. Спалахнула блискавка, кулі вилетіли… і зачепилися одна об одну в повітрі, відхиляючись із траєкторій прицільних влучань.

Френк Джуетт відчув подув повітря біля лівої скроні.

Джорджа Т. Нельсона щось упекло на правій частині шиї.

Вони приголомшено витріщилися один на одного понад задимленими стволами.

– Шо? – промовив Джордж Т. Нельсон.

– Га? – промовив Френк Джуетт.

Вони залибилися ідентичними збаламученими посмішками. Джордж Т. Нельсон зробив нерішучий крок на сходинку вгору до Френка, Френк зробив нерішучий крок на сходинку вниз до Джорджа. За мить вони вже могли б обійматись, а сварка була б затьмарена тими двома маленькими порухами вічності… а тоді будівля муніципалітету злетіла в повітря з ревом, що ніби розколов світ надвоє, розпорошуючи обох на місці.

Останній вибух затьмарив усі попередні. Туз і Бастер заклали в муніципалітеті сорок паличок динаміту двома в’язками по двадцять. Одна в’язка лежала на кріслі судді в судовій залі. Бастер наполіг, щоб іншу покласти на крісло Аманди Вільямс у крилі ради міських виборних.

– Жінкам усе одно не місце в політиці, – пояснив він Тузові.

Звук вибуху був оглушливим, і за мить усі вікна найбільшої споруди міста наповнило фантастичне фіолетово-помаранчеве світло. Тоді вогонь вирвався крізь вікна, крізь двері, крізь вентиляцію й решітки своїми безжальними м’язистими руками. Шиферний дах повністю здійнявся вгору, ніби якийсь дивний гострокінцевий космічний корабель злетів на вогняній подушці, після чого розлетівся на сотні тисяч зазубрених шматочків.

У наступну мить будівля розлетілася врізнобіч, обертаючи Ловер-Мейн-стріт на потік цегли і скла, де б не вижила жодна істота, більша за таргана. Від вибуху загинуло дев’ятнадцятеро осіб, п’ятеро з яких – телевізійники, що приїхали знімати матеріал про дедалі химерніші події в Касл-Року, але самі стали частиною цього сюжету.