Борис Левандовский - Донор для небіжчика

Здесь есть возможность читать онлайн «Борис Левандовский - Донор для небіжчика» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2004, ISBN: 2004, Издательство: Джерела М, Жанр: Ужасы и Мистика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Донор для небіжчика: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Донор для небіжчика»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Найстрашнішою хворобою XX століття вважають СНІД. А чи знаєте ви, що існує хвороба, що на молекулярному рівні схожа на СНІД, але насправді набагато страшніша? Не повірите, але це правда. Її виявив і докладно описав лікар-аматор зі Львова Борис Левандовський. Симптомами цієї хвороби є поступове перетворення людини на істоту, що прагне вбивати. І не просто вбивати, а розривати свої жертви на шматки. На останньому етапі захворювання відбувається… Власне, прочитаєте про це у книзі. Але будьте уважними, хвороба може перерости в епідемію.

Донор для небіжчика — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Донор для небіжчика», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

За час міркувань стрілка спідометра повільно сповзла до позначки п’ятдесят кілометрів за годину, і Герман додав газу.

Отже, не пізніше, ніж завтра вранці, він уже знатиме, куди прямують колеса його «BMW»; якщо потрібно буде купити новий дорожній атлас, то він це зробить; а також спланує, скільки часу (плюс-мінус один день) триватиме його відсутність у місті.

«Усе, а тепер досить! — наказав він собі. — Досить про це!»

Було вже зовсім темно.

Герман зрозумів, що продовжувати їхати немає сенсу. Та й відпочити пора. Імовірно, внутрішній годинник уже давно намагався йому про це нагадати, але він не звертав уваги.

«Отож на сьогодні досить» — повторив подумки Герман.

Зупинитися краще було б за межами якогось населеного пункту — ночувати він збирався в машині; шукати готель було попросту нерозумно.

Нарешті він з’їхав із дороги й зупинився.

Випивши гарячої кави з термоса, Герман вийшов із машини подихати свіжим нічним повітрям. Звідкись здалеку чувся голос цикади; за нею підтягували два чи три цвіркуни. Небо було вкрите тонкими перистими хмарами, крізь які просвічувалися зорі (навіть у таку погоду їх було куди більше, ніж у місті в найяснішу ніч). Герман прибив на своїй щоці комара й викинув недокурок.

І раптом він почав блювати.

Це відбулося без будь-яких спазмів чи навіть натяків на нудоту.

Чортихаючись, він повернувся в машину й витягнув із бардачка паперові серветки.

Напевно, нічого дивного в цьому не було. Швидше, навіть закономірно: саме так і повинен був закінчитися один із найдовших і найбожевільніших днів у його житті. Уже прожити його до кінця — межувало з подвигом. Із самого ранку він планував епохальну розмову з Алексом — лише це коштувало Германові бозна-чого; потім просидів не менше двох годин у барі, ламаючи голову, що йому робити найближчим часом; потім зазнав божевільного тиску на свій мозок, намагаючись з’ясувати, ЯК (і — о чудо! — йому це вдалося); пережив спілкування в жахливій лікарні з «добрим лікарем»; і, нарешті, провів кілька годин за кермом своєї машини, вирушивши, як напіврозкладений труп, у Похоронне Турне. І ось він тут.

«Господи, — подумав Герман, намагаючись витягнути з пачки неслухняними пальцями цигарку, — невже це все відбулося сьогодні… всього за один день?!»

Тож немає нічого дивного в тому, що його знудило, — мабуть, це найменша ціна, яку він міг заплатити за цей день.

Зненацька йому згадався один кумедний епізод, коли він, Алекс і якісь їхні спільні друзі з університету років десять тому влаштували невеликий пікнічок на озері під Винниками, що за п’ятнадцять кілометрів від Львова. Тоді вони справді повеселилися, нализавшись просто до тваринного стану (здається, Герман навіть мукав). Але, безсумнівно, їх усіх перевершив Алекс. Він умудрився не тільки обблювати себе з ніг до голови, а й накласти у штани. А наступні кілька днів провів у похмурому настрої, переживаючи, щоб до нього не приклеїлося прізвисько типу «засранець» чи «гівнюк». Він майже щогодини дзвонив Германові додому, ледь не вимолюючи чергове «чесне слово», що той нікому й ніколи не розповість про те, що трапилося. Уже набагато пізніше Герман дізнався, що за мовчання інших Алекс розраховувався грішми. Зараз цей спогад Германові видався особливо приємним.

Він автоматично загасив цигарку в попільничці й відчинив дверну кватирку, щоб випустити дим назовні.

Тільки тепер він насправді відчув, яка нелюдська втома опановує його тіло й розум.

У відкрите віконце дверей залетів великий нічний метелик, принаджений світлом у салоні…

…Раптом Германові стало поганої Нестерпно… Немов його голову стиснули безжальні сталеві обручі, здатні будь-якої секунди розколоти череп на безліч дрібних осколків. Він відчув, що його очі починають вилазити з орбіт, і якщо це триватиме ще хоч трошки — вони просто тріснуть.

Герман коротко й майже беззвучно застогнав. «Боже, що зі мною?! — спалахнуло в онімілій свідомості. — Що зі мною діється?!!» Він думав, що знає, як може бути погано, знає, що таке сильний біль. Але тільки зараз зрозумів…

Він впився руками у своє обличчя.

«ЯКЩО ЦЕ ТРИВАТИМЕ ЩЕ ХОЧА Б КІЛЬКА СЕКУНД…»

Розділ 4

Алекс лютує

Уранці, після того, як Герман пішов з офісу, Алекс був надзвичайно пригнічений. Він нервово відповідав на телефонні дзвінки, схоплювався при кожному сторонньому шумі за дверима його кабінету й курив цигарки одну за одною.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Донор для небіжчика»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Донор для небіжчика» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Борис Левандовский - Донор для покойника
Борис Левандовский
Борис Левандовский - Бабай
Борис Левандовский
Борис Левандовский - Хэллоуин
Борис Левандовский
libcat.ru: книга без обложки
Борис Левандовский
Борис Левандовский - Другая жизнь
Борис Левандовский
libcat.ru: книга без обложки
Борис Левандовский
libcat.ru: книга без обложки
Борис Левандовский
libcat.ru: книга без обложки
Борис Левандовский
libcat.ru: книга без обложки
Борис Левандовский
libcat.ru: книга без обложки
Борис Левандовский
Борис Левандовский - Двери моего дома
Борис Левандовский
Андрій Курков - Приятель небіжчика
Андрій Курков
Отзывы о книге «Донор для небіжчика»

Обсуждение, отзывы о книге «Донор для небіжчика» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x