Борис Левандовский - Бабай

Очікуючи поки закипить чайник, Ліза дивилася на сусідній будинок через дорогу: у ньому жив світловолосий хлопець, приблизно її віку, може, трохи старший. Коли випадала нагода, вона стежила за ним з вікна кухні, спостерігаючи, як він виходить із під’їзду, курить на балконі четвертого поверху чи зупиняється перед будинком, щоб поговорити з приятелем. Ліза точно не пам’ятала, коли почалося це стеження з вікна. Дотепер вона жодного разу не говорила з ним і навіть не бачила зблизька. І, здається, тільки один раз почула ім’я, коли його хтось голосно гукнув на вулиці. Хлопця звали Павло.

Незважаючи на те, що час, проведений на роботі, був Лізі перепочинком від домашнього жахіття, вона рідко по-справжньому забувала про бабу. Часом міркувала над тим, чим та займається за її відсутності, крім того, звичайно, що іноді риється в особистих речах онуки — повинна ж вона щось робити! Коли Ліза перебувала вдома, стара могла годинами дивитися в стелю, слухаючи по радіо всі передачі підряд. Могла, що траплялося не рідше і, головне, з точною, як метроном, регулярністю, доводити її до сказу своїми нескінченними репліками й зауваженнями. Іноді Лізі здавалося, що бабин погляд здатний слідувати за нею на кухню, проникаючи крізь стіну, чи навіть у туалет.

Баба любила задавати тисячі різних запитань — нерідко дуже дивних, вони заганяли у глухий кут своєю несподіваністю. Якось вона поцікавилася, в якому віці у Лізи почалися місячні, і наскільки змінився їхній цикл з тих пір. Або вимагала негайного виконання чергової навіженої примхи (баба була надзвичайно винахідлива щодо дрібної помсти), і у більшості випадків дівчина підкорялася — після чого узурпаторка незмінно залишалася незадоволеною і сипала своїми улюбленими прокльонами.

Ні, стара зовсім не була божевільною — Ліза могла заприсягтися чим завгодно. Якщо припустити, що симулянтка страждала важкою і виснажливою для навколишніх формою старечого маразму, то в такому разі її маразм потрібно внести до Книги рекордів Гіннеса — як найстабільніший і найбільш ранній маразм сторіччя.

Загалом, коли Ліза була в квартирі, у баби завжди знаходилося якесь заняття. Але що відбувається в час її відсутності? Ясно одне — в цей час баба явно не вивчає напам’ять малюнок шпалерів — знаючи стару, в це важко повірити.

Одного разу, коли Ліза збиралася на чергування в контору, баба попросила знайти їй що-небудь почитати. Стара нехтувала книги, але Лізу прохання не здивувало; вона простягнула бабі першу, що потрапила на очі, книгу з маленької підвісної полиці. Це виявилася Біблія, яка невідомо відкіля потрапила до них у дім і багато років припадала пилюкою серед інших книг. Сама Ліза зазвичай користувалася послугами бібліотеки, відвідуючи її по дорозі на роботу. Коли стара піднесла Біблію до очей, щоб прочитати назву, викарбовану на темно-синій твердій палітурці колись позолоченими літерами, які тепер майже повністю обсипалися, Лізі здалося, що баба зірветься з ліжка і вчепиться їй у горлянку. За мить стара з несподіваною силою жбурнула Писанням прямо в неї, і книга, пролетівши біля вуха дівчини, із хрускотом урізалася в стіну і розпалася на кілька частин. Потім баба зовсім незнайомим голосом сказала: «Єгова склав ці казки для своєї глини!» І відвернулася до стіни.

Ліза нічого не зрозуміла зі сказаного — можливо, тому, що набагато сильніше була налякана в той момент її голосом, ніж польотом товстенної книги.

Голос цей…

Надалі Ліза намагалася той випадок не згадувати, бо крім ненависті до баби, вона починала відчувати ще й страх перед нею.

По дорозі з роботи додому в Лізи ледь не стався апоплексичний удар — вона забула ПОСТАВИТИ ВІДРО НА МІСЦЕ!

Як навмисно, це сталося саме сьогодні, після спеціального нагадування баби.

«Господи, тільки б вона не сходила під себе…»

Ліза кинулася додому з усіх ніг.

ТІЛЬКИ Б ВОНА НЕ…

Підбігаючи до свого будинку, вона ледь не збила з ніг молоду пару і, не звернувши на неї уваги, понеслася далі.

Тільки б вона не…

Злетівши на третій поверх із приготовленим заздалегідь ключем, Ліза ввірвалася в квартиру.

…І відразу спіткнувшись об щось велике й м’яке, що розпласталося впоперек коридору, впала.

Це була баба.

Вона лежала на животі, широко розкинувши руки в сторони. Сиве довге волосся розметалося сріблястою короною навколо поверненої набік голови; її очі були закриті. Біля скроні красувався величезний синець.