Клайв Баркер - Жахослов [збірник]

– Чому ви хочете відрізати мені палець? – спитала я.

– Щоб урятувати ваше життя, – виступив уперед доктор Нґо. – Почалося зараження. Жодним зі звичайних способів: антибіотиками, очищенням, дезінфекцією – воно не лікується.

– Це заразно? – спитала я.

– Не в тому сенсі, у якому ви, мабуть, думаєте. Це не є вірус нежитю або грипу, який можна підхопити від іншого. Ми всі в цілковитій безпеці. Для того щоб заразитися, треба, щоб шкіру проткнуло інфікованим матеріалом, як це сталося з вами.

– Я була інфікована кількома замерзлими волосинами ? – Я не хотіла в це вірити, та не скидалося на те, що він вирішив розіграти мене. – Це ж було лише волосся, просто волосинки з голови старої пані. Вони мали бути надто крихкі, щоби проткнути шкіру…

– За надзвичайно низьких температур речовини здатні поводитись дивним чиним, – вставив доктор Морґентау. – Рідкий азот…

– Усе це я знаю, я вивчала хімію в школі, – перебила я. – Але чому ці волосини просто не розбилися, як квітка, занурена в рідкий азот?

– Не можу сказати, – промовив доктор Нґо тоном людини, яку перервали посеред важливого повідомлення і яка надто чемна, щоб сказати «Замовкни й слухай». – Я не мав можливості дослідити уражені тканини…

– Волосся мертве, – нагадала я.

– Чи інші матеріали, – м’яко додав він. – Але, перевіривши ваші інфіковані тканини, я дійшов висновку, що єдиний спосіб урятувати вам життя – це ампутувати палець. Колеги мене підтримують.

Останні три слова луною повисли в повітрі. « Колеги … мене … підтримують … підтримують … підтримують …» «Підтримують» – той особливий випадок, коли сказати просто «згодні» недостатньо. Як тоді, коли треба ампутувати палець.

– Чому? – спитала я. – Що не так із моїм пальцем? Так, він заражений, але якою інфекцією?

– Це дуже схоже на обмороження. Але насправді це не обмороження, – швиденько додав доктор Нґо, кинувши погляд на доктора Рамірес і Міллі-Лу. – До тієї міри, коли тканина назавжди пошкоджена і має бути відрізана, перш ніж гангрена пошириться далі.

– Але як ? – Я дивилася на всіх лікарів по черзі, але жоден не відповів. – Це сталося лише кілька годин тому. Ця дівчина, Дені, миттєво видалила скалки. Вона не просто витягла їх – вона їх вирізала . До речі, як ви знали, що саме треба було робити?

Дені Вашинґтон дивилася в підлогу, почуваючись відверто ніяково.

– Це питання стосується лікарської таємниці, – спокійно відповів Морґентау. – Можу повідомити вам як її керівник, що вона вчинила саме так, як зробив би і я.

– Але ви не можете врятувати мого пальця? – спитала я.

– Мені шкода, – промовив він, і я бачила, що йому дійсно шкода.

– Тому що почалася гангрена?

– Тому що вона почнеться , – сказав доктор Нґо, знову перебравши на себе ініціативу. – І пошириться на решту руки.

– Нам лише треба, щоб ви підписали дозвіл на операцію, – сказала доктор Рамірес. – Також ми хотіли б зберегти ампутовані тканини для дослідження.

Я глянула на свою перев’язану руку, потім на пластикову трубку. Нарешті до мене дійшло. На своє виправдання можу сказати, що мене справді глибоко приспали.

– Якщо в мене обмороження, якого біса ви тримаєте мою руку в крижаній воді? Таке відчуття, ніби вона в пакеті з льодом. І, до речі, температура тут десь шістдесят п’ять градусів… [201] Приблизно 18 градусів за Цельсієм.

– Вам холодно? – швидко спитала доктор Рамірес.

– Ні, мені добре. І це дивно. Я вже мала посиніти від холоду.

– Тримаючи вашу руку і, власне, усе ваше тіло в холоді, ми зуміли зупинити поширення інфекції. Але це лише тимчасово. Ми маємо якомога швидше вжити наступних заходів.

– Не розумію, – сказала я. – Як може охолодження мого пальця вилікувати обмороження?

Нарешті заговорив доктор Фунарі.

– Тому що існує давнє висловлювання про «замерзання на смерть». Ти не мертвий, доки ще теплий.

Я чекала подальших роз’яснень.

– Це повинно мати для мене якийсь сенс?

– Замерзла тканина… – почав доктор Нґо одночасно з доктором Рамірес, яка промовила: – Коли температура… – Але доктор Фунарі змахом руки закликав їх припинити.

– Юна леді, – сказав він, – ваш теперішній стан дуже прикрий, і що довше ми стоятимемо тут, обговорюючи це з вами, то більшу частину руки нам, можливо, доведеться ампутувати. Тож слухайте: ваш палець замерз. Ми намагалися відігріти його, але це мало зворотний ефект, тож ми спробували навпаки – охолодити його. Це сповільнило поширення інфекції, але не зупинило, доки ми не поклали всю вашу руку в лід.