Олександр Ґрін: Щуролов

Здесь есть возможность читать онлайн «Олександр Ґрін: Щуролов» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. год выпуска: 2010, категория: Ужасы и Мистика / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

libcat.ru: книга без обложки
  • Название:
    Щуролов
  • Автор:
  • Жанр:
    Ужасы и Мистика / на украинском языке
  • Год:
    2010
  • Язык:
    Украинский
  • Рейтинг книги:
    4 / 5
  • Ваша оценка:
    • 80
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5
  • Избранное:
    Добавить книгу в закладки

Щуролов: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Щуролов»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Олександр Ґрін: другие книги автора


Кто написал Щуролов? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Щуролов — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система автоматического сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Щуролов», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Не бойтесь закрыть страницу, как только Вы зайдёте на неё снова — увидите то же место, на котором закончили чтение.

Олександр Ґрін

Щуролов

На лоні вод стоїть Шильон,

А в підземеллі сім колон,

Порослі мохами століть…

I

Весною 1920 року, а саме в березні, саме 22 числа, — дамо ці жертви точності, щоб заплатити за вхід у лоно присяжних документалістів, без чого допитливий читач нашого часу напевне розпитуватиме в редакціях — я вийшов на ринок. Я вийшов на ринок 22 березня та, повторюю, 1920 року. То був Сінний ринок. Але я не можу зазначити, на якому розі стояв, а також не пам’ятаю, що того дня писали в газетах. Я не стояв на розі, бо ходив туди-сюди по бруківці біля зруйнованого корпусу ринку. Я продавав кілька книг — останнє, що мав.

Холоднеча та мокрий сніг, що сипав над головами юрби вдалині хмарами білих іскор, надавали навколишньому огидного вигляду. Втома та мерзлякуватість світилися на всіх обличчях. Мені не щастило. Я тинявся вже більше двох годин, зустрівши лише трьох людей, які спитали, що я хочу за свої книги, та й ті завважили ціну п’яти фунтів хліба непомірно високою. Тим часом, вже стало смеркатися, — обставина, найнесприятливіша для книг. Я вийшов на тротуар і притулився до стіни.

Праворуч від мене стояла бабця в бурнусі та старому чорному капелюшку, вишитому стеклярусом. Механічно трясучи головою, вона простягала вузлуватими пальцями два дитячі чепчики, стрічки та стосик пожовтілих комірців. Ліворуч, придержуючи вільною рукою під підборіддям теплу сіру хустку, стояла з доволі незалежним виглядом молода дівчина, тримаючи те саме, що й я, — книги. Її маленькі, доволі справні черевики, спідниця, що спокійно сягала носка — на відміну від отих обрізаних до колін вертлявих спідничок, які стали носити тоді навіть старі баби, — її суконний жакет, старенькі теплі рукавички з голими подушечками пальців, що виглядали з дірок, а також манера, з якою вона поглядала на перехожих, — без усмішки та зазивання, іноді задумливо опускаючи довгі вії свої до книг, і те, як вона їх тримала, і як поохкувала, стримано зітхаючи, якщо перехожий, кинувши оком на її руки, а потім на обличчя, розвертався та йшов, немов чимось вражений, суючи до рота «сємочки», — все це надзвичайно припало мені до душі, і навіть на ринку стало немовби тепліше.

Ми переймаємося тими, хто відповідає нашому уявленню про людину в відомому нам стані, тому я запитав дівчину, чи добра її маленька торгівля. Злегка кашлянувши, вона повернула голову, повела на мене уважними сіро-синіми очами та мовила: «Така ж, як і ваша».

Ми обмінялися заувагами щодо торгівлі взагалі. Спершу вона говорила рівно стільки, скільки треба, щоб я зрозумів, потім якийсь чоловік у синіх окулярах і галіфе купив у неї «Дон-Кіхота», і тоді вона дещо пожвавішала.

— Ніхто не знає, що я ношу продавати книги, — мовила вона, довірливо показуючи мені фальшиву купюру, що її всучив разом з іншими обачливий громадянин, і розсіяно нею помахуючи, — тобто, я не краду їх, а беру з полиць, коли батько спить. Мати помирала… ми все тоді продали, майже все. В нас не було ані хліба, ані дров, ані гасу. Ви розумієте? Тим не менше мій батько розсердиться, якщо дізнається, що я сюди походжаю. І я походжаю, поношую тихцем. Шкода книг, але що поробиш? Слава Богу, їх багато. У вас теж багато?

— Н-ні, — мовив я крізь дрижаки (вже тоді я був застуджений і трохи сипів), — не думаю, щоб їх було багато. Принаймні це все, що в мене є.

Вона глянула на мене з наївною турботою, — так, набившись у хату, дивляться сільські дітлахи на проїжджого чиновника, що п’є чай, — і, простягши руку, торкнулася голою пучкою коміра моєї сорочки. На ній, як і на комірі мого літнього пальто, не було ґудзиків, я їх загубив і не пришив інших, бо давно вже не дивився за собою, махнувши рукою як минулому, так і прийдешньому.

— Ви застудитеся, — мовила вона, машинально запинаючи щільніше хустку, і я збагнув, що батько любить цю дівчину, що вона балувана та кумедна, але й добросерда. — Застудитеся, бо ходите розхристані. Ану йдіть сюди, громадянине.

Вона взяла книги під пахву та відійшла до арки воріт. Тут, задерши голову з дурнуватою посмішкою, я допустив її до свого горла. Дівчина була струнка, але значно менша від мене на зріст, тому, дістаючи необхідне з отим загадковим, відстороненим виразом обличчя, яке буває в жінок, коли вони возяться на собі з булавкою, дівчина поклала книги на тумбу, зробила під жакетом коротеньке зусилля та, ставши навшпиньки, зосереджено й серйозно дихаючи, щільно сколола пазуху моєї сорочки разом з пальто білою англійською булавкою.

Читать дальше

Похожие книги на «Щуролов»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Щуролов» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Олександр Ґрін
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Олександр Довженко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Олександр Івахненко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Олександр Довженко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Олександр Мар'ямов
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Олександр Вайсберг
Отзывы о книге «Щуролов»

Обсуждение, отзывы о книге «Щуролов» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.