Роман Квант: Блискавка

[ А хіба не можна змінити майбутнє? Якщо я володію даром передбачати подій, то можу їх змінити. ]

[ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТВОГО ВИБОРУ. АЛЕ ТИ І САМА ДОБРЕ ЗНАЄШ, ЯКИЙ БУДЕ ТВІЙ ВИБІР. ]

[ Хто ти такий? ]

[ Я ТОЙ, КИМ ТИ ХОЧЕШ МЕНЕ БАЧИТИ. ]

[ Але я все одно не розумію хто… ]

[ СОФІЯ ЗРОБИ ВИБІР. ПРОСТО ЗРОБИ ЦЕ. ]

[ Я не знаю, який вибір зробити. ]

Софія була геть розгубленою, трохи стривоженою, відчуваючи, що така важка дилема призведе до тяжких наслідків. Нічого розумного в голову зовсім не приходило. Вона не хотіла робити цей вибір, який виник несподівано, проте у неї не було іншого варіанту. Її поставили перед фактом і все.

[ ВИБИРАЙ, ПОКИ НЕ ПІЗНО. ТИ НЕ ЗМОЖЕШ ДОВГО ЗНАХОДИТИСЯ В ТРАНЗИТНІЙ ЗОНІ, ІНАКШЕ СТАНЕТЬСЯ ЩОСЬ ЖАХЛИВЕ ТА НЕМИНУЧЕ. СПРАВА ВІД МЕНЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ ДВЕРІ, ЩО ВЕДУТЬ ДО ТВОГО ЖИТТЯ. А ЗЛІВА – ДВЕРІ ДО НОВОГО СВІТУ. ]

[ Але ж несправедливо мене ставити перед таким жахливим майбутнім. Чому? Чому я? Я вимагаю пояснень! ]

[ ПОЯСНЕННЯ БУДУТЬ, КОЛИ ТИ ЗРОБИШ ВИБІР. УСІ ПОМИРАЮТЬ З ЧАСОМ. І СМЕРТЬ – ЦЕ НЕ КІНЕЦЬ, А ПРОДОВЖЕННЯ ГРИ НА ІНШОМУ РІВНІ. ТИ ОБРАНА, ОСОБЛИВА ДІВЧИНА. І ТЕБЕ ЧЕКАЮТЬ БІЛЬШ МАСШТАБНІ ЗАДАЧІ У ВСЕСВІТІ. АЛЕ МИ ПОГОВОРИМО ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ТИ ЗРОБИШ ВИБІР. ]

Незнайомець несподівано зник.

[ Стривай! Де ти дівся? ]

Відповіді вже не було. Власне, на це більше не слід було розраховувати. Тепер все залежало тільки від неї самої. Лише усвідомлений вибір може їй допомогти в існуванні.

Софія залишилася сама між двома світами, між двома складними варіантами, кожен з яких раз і назавжди змінить її існування. Вона подивилася на обидві двері, вагаючись перед правильним рішенням. До звичного життя, як і минулого разу зовсім не хотілося повертатися, а, навпаки в інший світ Софія прагнула потрапити понад усе. Це був таємничий невідомий світ гармонії, світ безконечного існування.

Дівчина направилася до дверей в потойбічне життя і зупинилася. Це була складна дилема, як в «Матриці» Нео треба було вибрати дві пігулки: синю – звичайний буденний та реальний світ або червону – вимір нових можливостей, які безграничні. Герой фільму скуштував червону пігулку і це був його вибір. Але внутрішній голос Софії порадив не йти в потойбічне життя. Дійсно, в неї така унікальна можливість добровільно вмерти або повернутися до життя. Більшість людей позбавлені такого вибору, вони відразу відправляються на той світ. А в неї є можливість вдруге народитися для життя. Вона ще встигне повернутися в інший рівень. Правда, таке життя, яке їй показали, Софія також не хоче проживати. Краще вже залишитися тут назавжди.

Перш ніж вона прийняла остаточне рішення, перед нею виникла картина майбутнього.

Павло Волков повільно їде на авто. Він задоволений тутешнім становищем і перспективою на подальше майбутнє. Але

( Я ПОВИННА ЗУПИНИТИ ТЕБЕ! ТИ НЕ СТАНЕШ МАНІЯКОМ! Я ПОВИННА ЗУПИНИТИ ТЕБЕ! ТИ НЕ СТАНЕШ МАНІЯКОМ! )

так не судилося статися. Він дістає чергову сигарету і запалює. Трохи відволікшись, Волков бачить

( Я ПОВИННА ЗУПИНИТИ ТЕБЕ! ТИ НЕ СТАНЕШ МАНІЯКОМ! )

темряву… Свідомість його починає повільно видозмінюватися, трансформуватися в щось невідоме, загадкове, таке паранормальне, що не піддається жодній інтерпретації. Він ще раз затягується і раптом в нього виникає сильний серцевий біль. Від несподіванки, Волков зачіпляє рукою кермо і некероване авто з шаленою швидкістю летить вниз у прірву…

Тепер Софія, побачивши майбутнє (смерть Павла Волкова, а отже і її власна смерть), зрозуміла, що точно померла. Адже той незнайомець правий: побачене майбутнє, вже запрограмоване у реальність, а тому, його вже ніяк не можна зупинити, чи змінити, поки воно не реалізується. Дівчині доведеться змиритися з цим і йти до кінця. До якого кінця, якщо це вже і так кінець? А як же бути Мирославу, її батьку, які залишилися там і чекають на неї? Вже ніяк. Наврядчи вдасться повернутися назад після всього побаченого та пережитого. Тим паче, вона не хоче повертатися у світ матеріальних цінностей. А випадковістю такі події назвати не можливо. Повернувшись до життя, Софія стане інвалідом і буде відчувати страшенну провину за смерть десятків людей. Вона не з може з цим жити далі.

Причина та наслідок, вибір і відповідальність. На жаль, Софія не в змозі розірвати цей гордієвій вузол. Вона і так виконала покладену на неї місію належним чином, а, отже, життя не пройшло даремно. Все минуле треба залишити позаду і переходити на новий рівень. Тепер її існування набуде нового значення, нових рис, переповнених найпотаємнішими бажаннями та сакральним прагненням відкрити двері у вічність.