Роман Квант - Блискавка

– Заспокойся. Пульс є?

Не чує.

Левицький сам нахилився до дівчини і спробував намацати пульс – немає.

– Чорт! Дідько лисий! – сказав він. – Здається вона не дихає! Треба викликати швидку.

Василь не чув його, а продовжував далі ридати, падаючи на землю. Лише Мирослав перебував у такому апатичному шоковому стані, ще не зовсім зрозумівши, що тут відбувається. Він мовчки дивився на цю трагедію, як сторонній глядач, що дивиться кіно, де когось вбили і відноситься до цього нейтрально, відсторонено.

Волкову пощастило втекти через підземний хід і зараз він вже їхав на авто подалі від того місця. Перший раз в житті він

( смерть )

хвилювався. Правда, це його трохи здивувало, адже весь цей час він завжди був холоднокровним. А зараз вистріливши в Софію він чомусь переймався цим. Здавалося, навпаки, настрій повинен бути чудовим. Павло вбив дівчину, викрутився з цієї історії, та ще й прихопив кейс з мільйонами доларів. Що може бути краще? Але

( Я повинна зупинити тебе! Ти не станеш маніяком! )

( перестань думати про дурниці! )

треба було ще заїхати до Ані і вмовити її поїхати в США. Навряд чи дружина відмовиться від заможного життя за кордоном.

Ситуація схоже під контролем. Всіх піймали і я залишився один. Не треба ні з ким ділитися баблом. Це чудово!

Він посміхнувся сам собі і задоволений поїхав далі. Десь в глибині підсвідомості

( ти маніяк… Ти просто псих! )

Павло відчував, що йому щось може загрожувати. Але він на це зовсім не зважав.

Але дарма не зважав.

Жереб його долі вже було кинуто.

І майбутнє було не дуже хорошим.

Навпаки – майбутнє туманне, страшне і досить трагічне.

В момент пострілу, Софія відчула гострий, пекучий, страшенний біль і сприйняття світу почалось швидко змінюватися, як того разу, під час влучення в неї блискавки. Власне, весь світ почав осипатися на уламки, друзки, відкриваючи перед нею інший світ, який не піддавався жодній інтерпретації чи розумінню, світ, де вона вже була в гостях одного разу і, схоже, цього разу залишиться в ньому надовго. Світ, в якому Софії дуже сподобалося знаходитися і в якому вона хотіла страшенно опинитися знову, відчути усе сприйняття іншого виміру, розкрити всі секрети потойбічного життя і існувати вічно в Абсолюті. Назавжди.

( Лише на мить Софія згадала, що не виконала місію в цьому житті. Вона не встигла зупинити Павла і він ставши маніяком зробить те, що написане у майбутньому. Дівчина пізно зрозуміла, що не змогла справитися з роллю месії, а тому не гідна існувати на цій планеті ).

Гострий біль у грудях був нестерпним, але він тривав недовго. Зовсім скоро виникло таке психоделічне відчуття зміненого стану свідомості, дещо наркотичне, відчуття безмежного спокою, наче весь час зупинився і настала абсолютна тиша; відчуття блаженства, тепла і феноменальної сили, коли Софія відчула невагомість; відчуття безконечності самого Всесвіту, безсмертя, всемудрості і всемогутньості. А потім, вона вилетіла з власного тіла, піднявшись над землею, відчуваючи чергову хвилю ейфорії і екзальтаційного захоплення від безграничних можливостей трансендентації. Літаючи над власним тілом, дівчина спостерігала, як лікарі поклали її на ноші і занесли у «швидку» допомогу. Василь настояв на тому, щоб їхати в лікарню разом з ними.

– Я не можу залишитися без доньки, – твердо сказав він. – Я їду з вами.

Лікар щось хотів сказати, але потім передумав і не став заперечувати, побачивши, в якому стані знаходиться батько нещасної дівчини.

Тому, Василь відразу сів у «швидку», яка швидко помчала по асфальту, ввімкнувши сирену.

Медсестра схилилася над тілом дівчини, роблячи з нею якісь маніпуляції.

– Ми її втрачаємо! Падає пульс!

Почалася справжня паніка серед медиків, вони робили все, що було в межах їх можливостей, та навіть поза межами. Всі заметушилися над нею, а Софія зверху за цим спостерігала, аж поки все не стало темним і вона остаточно не розчинилася у Всесвіті, як капля води розчиняється в безмежних водах океану.

В лікарні відразу поклали Софію на операційний стіл і, власне, почали робити операцію. Усі зусилля лікарів, навіть найдосвідченіших фахівців поки що не допомагали, а критичний стан дівчини наближався до смерті.

Василь сидів в коридорі, втомлений, замучений і страшенно розстроєний, що його дочка вже другий раз балансує між життям і смертю. І цього разу, схоже, шанси на повернення Софії до життя мінімальні або взагалі немає шансів.