Дебора Гаркнесс - Сповідь відьом. Тінь ночі

— Я не купую ані любові, ані вірності, не вдаюся до залякування й тортур, щоб досягнути мети. Крістофер добровільно робить те, що я його прошу, як і всі благочестиві діти, які шанують свого батька.

— Кіт має надто багато володарів, щоб бути вірним кому-небудь із них.

— А чи не можна й про тебе сказати те саме? — Кинувши Метью це звинувачення, Габбард обернувся до мене і навмисне глибоко вдихнув, убираючи мій запах. А потім стиха сумно мугикнув. — Та поговорімо тепер про твій шлюб. Дехто з дітей моїх вважає, що стосунки між відьмою та вером є огидними вже самі по собі. Але Конгрегація з її заповітом є в Лондоні такою ж «бажаною», як і мстиві лицарі твого батька. І Конгрегація, і твій батько стоять на заваді Божій волі, щоб ми жили, як одна родина. До того ж, твоя дружина — пряля часу, — зазначив Габбард. — Мені не до вподоби прядильники часу, бо вони спокушають чоловіків та жінок ідеями, яким тут не місце.

— Такими ідеями, як, наприклад, право вибору та свобода думки? — втрутилася я в розмову. — Ви боїтеся, що…

— І наступне, — перебив мене Габбард, дивлячись крізь мене так, наче мене там і не стояло. — Є проблема в тому, що ти нею підхарчовуєшся. — Із цими словами його погляд ковзнув до мого шраму на шиї. Коли про це дізнаються відьми, вони стануть вимагати розслідування. Якщо твою дружину визнають винною в тому, що вона добровільно дала кров вампіру, то її піддадуть обструкції і виженуть з Лондона. Якщо ж тебе визнають винним у тому, що ти взяв кров без її згоди, то тебе стратять.

— А, може, досить про родинні стосунки й почуття? — пробурмотіла я.

— Діано! — застережливо мовив Метью.

Габбард склав долоні хаткою і знову уважно поглянув на Метью.

— І насамкінець: твоя дружина вагітна. Батько дитини приїде її шукати?

Я аж заціпеніла від несподіванки. Значить, Габбард іще не встиг рознюхати нашу найбільшу таємницю: що Метью і є батьком дитини. Я насилу вгамувала напад паніки. Думай — і намагайся не загинути. Може, Філіпова порада допоможе нам вибратися з цієї халепи.

— Ні, — стисло кинув Метью.

— Значить, батько дитини помер — чи то з природних причин, чи від твоєї руки, — сказав Габбард, зиркнувши на Метью. — У такому разі дитя цієї відьми стане членом моєї пастви, коли народиться. А його мати стане однією з моїх дітей просто зараз.

— Ні, — заперечив Метью. — Не стане.

— Невже ти гадаєш, що вам обом вдасться довго прожити за межами Лондона, коли решта Конгрегації дізнається про ваші прогрішення? — спитав Габбард, похитуючи головою. — Твоя дружина перебуватиме тут у безпеці доти, поки вона буде членом моєї родини і допоки між вами не станеться нового обміну кров’ю.

— Діана не братиме участь у твоїй огидній збоченій церемонії. Скажи своїм «дітям», що тепер вона теж член пастви, якщо вже тобі так кортить, але ти не отримаєш ані її крові, ані крові дитини.

— Як же я можу брехати душам, що знаходяться під моєю опікою? Чому, сину мій, кожного разу, коли Господь ставить тебе перед важким вибором, ти маєш лише дві відповіді на цей виклик: таємниці або войовничий непослух? Цей шлях веде до самознищення. — Голос Габбарда забринів емоціями.

Та не встиг Метью випалити відповідь, як я взяла його за руку, щоб заспокоїти.

— Вибачте, отче Габбард, — сказала я. — Якщо я правильно вас розумію, то ваша влада на де Клермонів не поширюється?

— Правильно, пані Ройдон. Але ж ви — не одна з де Клермонів. Ви просто вийшли за представника цієї родини.

— А от і ні, — парирувала я, продовжуючи міцно тримати свого чоловіка за рукав. — Я — кревно освячена донька Філіпа де Клермона, а також дружина Метью. Тобто, я — двічі де Клермон, і тому ані я, ані моя дитина ніколи не назвемо вас батьком.

На обличчі Ендрю Габбарда з’явився ошелешений вираз. Поки я подумки посилала Філіпу одне благословення за другим за те, що він завжди дивився на три кроки вперед, плечі Метью, нарешті, розслабилися. Хоча й був він далеко у Франції, Філіп знову спромігся гарантувати нашу безпеку.

— Можете перевірити, якщо бажаєте. Філіп позначив моє чоло ось тут, — сказала я, торкаючись цятки між моїми бровами, де знаходилося моє відьмине третє око. У той момент воно дрімало, бо вампірами не цікавилося.

— Я вам вірю, пані Ройдон, — нарешті вимовив Габбард. — Бо ні в кого не вистачить зухвальства брехати про таке у домі Господа.

— Тоді допоможіть мені, будь ласка. Я прибула до Лондона за допомогою стосовно тонких нюансів магії та відьомського чаклунства. Кого зі своїх дітей ви могли б порекомендувати мені у поміч? — Коли Метью зачув моє прохання, саркастична посмішка враз злетіла з його вуст.