Брем Стокер - Граф Дракула

Ван Хелзінк відповідав мені спершу спокійно, але потім, його голос зробився пристраснішим і досяг, нарешті, такого збудження і сили, що всі ми зрозуміли, в чому полягала та влада, яка нас усіх пригнічувала:

— Так, необхідно, необхідно, необхідно! Для вашого блага і блага всього людства. Це чудовисько і так завдало багато шкоди в обмеженій оболонці, коли воно було лише тілом і лише навпомацки, без знань, діяло в темряві. Про все це я вже розповів іншим: ви, пані Міно, дізнаєтесь про все з фонографа Джона або із щоденника чоловіка. Я розповів їм, як йому знадобилися сотні років, щоб залишити свою маленьку країну і вирушити до нової, де стільки людей, скільки в полі колосків. Місцевість, у якій протягом сторіч жив «Не-мертвий», є тільки нагромадженням усіляких геологічних недоладностей. У ті важкі дні, коли він ще жив справжнім життям, він славився тим, що ні в кого не було таких залізних нервів, такого стрімкого розуму і такої хоробрості. Деякі життєві сили в ньому розвинулися до крайньої межі; разом із тілом розвинувся також і його розум. Усе це відбувалося без диявольської допомоги, яку він, поза сумнівом, одержує, але вона повинна поступатися силам, що йдуть із джерел добра і їх символів. Ось тому він у нашій владі. Він осквернив вас, — вибачте, люба, що я так говорю, — але це вам корисно. Він заразив вас таким чином, що навіть якщо він не зробить цього повторно, ви тільки житимете, житимете звичайно: а потім після смерті, що є з Божої волі долею всіх людей, ви уподібнитеся до нього.

Але цього не повинно статися! Ми всі присягнулися, що цього не буде. Таким чином, ми виконуємо лише волю Бога, який не бажає, щоб світ і люди, за яких постраждав Його Син, були віддані під владу чудовиськам, існування яких Його зневажає. Він уже дозволив повернути нам до лона Істини одну душу, і ми вирушимо тепер за іншими, ніби стародавні хрестоносці. Як і вони, ми підемо на схід, і якщо загинемо, то загинемо, як і вони, за святу справу.

Він зупинився, я скористалася паузою, щоб запитати:

— Але чи не відступить граф перед небезпекою через розсудливість? Мабуть, відтоді, як ви його вигнали з країни, він уникатиме її, як тигр, вигнаний тубільцями з села?

— Так! — сказав він. — Ваше порівняння з тигром дуже вдале, я ним скористаюся. Цей "мен-ітер" [34] Man-eater (англ.) — людоїд. — людоїд, як в Індії називають тигра, який хоч раз скуштував крові людини, не полює на іншу здобич, а безперестанно шукає тільки людину щоб напасти на неї. Той, на кого ми полюємо в нашому місті, теж людоїд, і він не зупиниться в пошуках жертви. Ні, такий як він ніколи не здасться або відступиться від свого. В свому житті, коли він ще був живим, він ходив походом за кордон на Туреччину і нападав на ворога на його власній землі. Його відкидали назад, але хіба він залишився в покої? Ні! Він повертався знову, знову, і знову. Подивіться на його завзятість і витривалість. Зі своїм дитячим мозком, який поступово розвивався, він вже давно мріяв приїхати у велике місто. Що ж він робить? Він дізнається про таке місце, яке для нього таїть у собі найбільші надії у всьому світі. Тоді він свідомо ставить перед собою ціль: приготуватися для цього завдання. Він терпеливо вивчає свою надзвичайну силу і можливості. Він вчить нові мови. Взнає новини соціального життя, правила поведінки в новому середовищі, політику, право, фінанси, науку, звичаї нових земель і сучасних людей, які з'явились з того часу, коли він жив. Те, що він побачив, тільки збуджувало його апетит і підігрівало його бажання. Більше того, це допомогало його мозку ставати більш зрілим. Все навкруги тільки підтверджувало його здогадки. І він робив це один, зовсім один! В руїнах гробниці на забутих землях. Чого ж він може досягнути, коли великий світ думки відкритий для нього! Він сміється над самою смертю, як ми вже мали змогу впевнитись. Хто може процвітати серед хвороб, які вбивають цілі народи. О-о! Якби тільки така істота прийшла б до нас від Бога, а не від Диявола, яким благом він міг би бути для нашого старого світу. Але ми обіцяємо звільнити наш світ. Наша праця і наші зусилля повинні зберігатись в таємниці. В часи нашого освіченого століття, коли люди не вірять навіть в те, що вони бачать, скептицизм людей науки буде йому тільки на руку. Це одночасно його захист і його зброя проти нас, його ворогів, які готові покласти в боротьбі навіть наші власні душі за безпеку тих, кого ми любимо. Для блага людства і для честі і слави Божої.

Після загальної дискусії ми визначились, що на сьогодні остаточного рішення немає. Будемо спиратись на факти, і намагатись робити відповідні висновки. Завтра, за сніданком, ми повинні зустрітися ще раз, і порадившись, сплануємо подальшу спільну діяльність…