Мишель Уэльбек - Покора

Прийом у Сорбонні мав тривати значно довше. Редіже все більше захоплювався політикою – щойно його призначили міністром закордонних справ, тож обов’язкам президента університету він не міг приділити достатньо уваги; і все ж він вирішив особисто зачитати вітальне слово (і я знав, я був певен, що промову він підготує блискучу і з радістю її виголосить!). Мали з’явитися всі колеги – новина про мою участь у підготовці видання в «Плеяд» розлетілася університетськими колами, тож тепер про це знали всі, і відмовити такій важливій особі, як я, не могли; крім того, всі мали прийти у мантіях – щойно нова саудівська адміністрація розпорядилася щодо обов’язкового використання цього розкішного вбрання.

Напевно, перш ніж братися до промови (яка, за традицією, буде вельми короткою), востаннє згадаю про Міріам. Я знав, що в неї буде власне життя – і в умовах, значно складніших за мої. І я щиро побажаю, щоб її життя склалося щасливо – навіть якщо насправді не віритиму в це.

Коктейль проходитиме дуже весело й триватиме довго.

Кількома місяцями пізніше почнуться заняття і, звісно, до мого життя повернуться студентки – гарненькі, ретельно закутані та боязкі. Не знаю, як саме студентки обмінюються інформацією про вплив викладачів, проте так було завжди, цього не уникнути, і я розумів, що навряд чи тут щось змінилося. Кожна з цих дівчат, якою б вродливою не була, відчула б щастя й гордість, якби її обрав я, і мала б за честь розділити зі мною ложе. Кожна з них була б гідна кохання; а я, зі свого боку, зумів би їх покохати.

Достоту як моєму батькові кількома роками раніше, мені трапилася нагода – шанс на друге життя, майже не пов’язане з попереднім.

І мені, безперечно, не буде про що шкодувати.

В університеті я не навчався, тож усе, відоме мені з цієї теми, я дізнався від Агати Новак-Лешевальє, старшого викладача в університеті «Париж Х – Нантер». І якщо мої побрехеньки хоч трохи подібні до правди, то тільки завдяки їй.

«Цілком природно… любити те, що, достоту невтомний Протей, готове щомиті набути форми одного з наших мінливих бажань та різноманітних потреб…» Так пише про гроші Артур Шопенгавер у есе «Parerga und Paralipomena» (1851). – Тут і далі прим. пер., якщо не вказано інше.

Едуард Дрюмон (Edouard Drumont, 1844–1917) – французький письменник, публіцист і політичний діяч. Яскравий представник антисемітської (антидрейфусарської) та націоналістичної частини французької інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ століття. Засновник Національної антисемітської ліги Франції.

Жан Лоррен (Jean Lorrain, 1855–1906) – французький письменник, яскравий представник літератури «фін-де-сьєкль». Був відкритим гомосексуалістом. Enfilanthrope («людойоб») – прізвисько, яке він дав сам собі.

Халяль (halal) – у широкому сенсі: всі продукти, дозволені Ісламом. Тут: продукти, які допускаються мусульманським постом.

Наука та вчення про всі аспекти вина і виноробства, за винятком вирощування винограду, яке називається виноградарством . – Прим. ред.

Конрад Лоренц (Konrad Lorenz, 1903–1989) – австрійський біолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1973 року. Досліджував і порівнював поведінку диких та свійських тварин. Борис Цирюльнік (Boris Cyrulnik, нар. 1937) – французький психіатр, який уславився дослідженнями сімейних зв’язків.

Музей життя романтиків (Mus`e de la vie romantique) – музей у 9-му окрузі Парижа на вулиці Шапталь у колишньому будинку (спорудженому у 1830 році) художника-романтика Арі Схеффера. На першому поверсі – велика експозиція, присвячена життю письменниці Жорж Санд.

Ранній романтик ( нім. ). Так називали групу Єнських романтиків (брати Шлеґелі, Тик, Новаліс).

Вільям Буґеро (William Bougereau, 1825–1905) – французький художник-академіст. У 2000-х роках ціни на його твори значно зросли.

Джеронімо (Geronimo, 1829–1909) – відомий учасник війн племені апачі проти Мексики та Сполучених Штатів. Коучиз (Cochise, 1810–1874) – один із вождів племені апачі, який вів партизанську війну проти білих поселенців. Бик, що сидить (Sitting Bull, 1831–1890), – вождь і лікар племені сіу, один з очільників опору американському війську.

Квартал Ла-Даль (La Dalle, Плита) – відомий урбаністичний проект 1960-х років.

На Ульмській вулиці (rue d’Ulm) у 5-му окрузі Парижа розташовано Вищу нормальну школу – один із найпрестижніших навчальних закладів Франції.