Володимир Владко: Фіолетова загибель

Наприклад, Куба. Кажуть і пишуть, що її зовсім захопили комуністи і роблять там що завгодно. Отак спаде на думку скаженим, що Кубу треба придушити, щоб раз і назавжди покінчити з комуністичною небезпекою в нашій півкулі. Раз і назавжди… Отут фіолетова плісень і послужить їм, та ще й у цілковитій згоді з «фактором несподіванки»… Пропозиція Фреда для них буде привабливою, що й казати!

Дивлячись на стрімкі потоки води, що спадали з невидимого через пелену зливи неба, Клайд ясно уявив собі, як це могло б бути.

Ось, наприклад, на Кубі йде така сама злива: там, у субтропіках, це трапляється ще частіше. Небо вкрите хмарами, у ньому нічого не видно. А вгорі, далеко за дощовими хмарами, там, де постійно сяє сонце, на висоті кілометрів двадцяти, пливуть непомітні навіть у добру погоду чорні крапки. Це У-2 чи які-небудь нові шпигунські літаки Локхіда, призначені для польотів на великих висотах. Але зараз вони завантажені не шпигунською фотографічною й різною іншою апаратурою. На них, крім цистерн з паливом, лише резервуари із згубною космічною плісенню — препаратом ФС.

Літаки пливуть у бездонній синяві неба, високо над хмарами, що заволокли острів. І в потрібний, наперед визначений час пілоти відкривають герметичні люки. З них висипається препарат ФС. За мить він розсіюється, наче пил, яким знищують шкідників. Але ж препарат ФС знищує не комах-шкідників!

Пил повільно сідає, потрапляє в дощові хмари, змішується з краплинами води і разом з ними вже швидко падає па землю острова.

Літаки вже вирушили у зворотний шлях, щоб знову наповнити резервуари плісенню.

Люди на острові не підозрюють, хоч, можливо, й відчувають неприємний запах, що вони непомітно для себе вдихають препарат ФС!

Мине кілька хвилин, і енергійні, повні радощів життя люди вмиратимуть там, де їх спостигне отруйна дія плісені. Нові Геркуланум і Помпея, де трупи застигли під розтопленою лавою в найрізноманітніших позах…

Але це не все, далеко не все. Мине ще деякий час — і трупи загиблих почнуть зникати. Зникати без сліду, остаточно, немов їх ніколи й не було. І тоді замість галасливих, багатолюдних міст чи сіл лишиться мертва пустеля. Все населення знищене, перетворене на небуття: немає ані чоловіків, ані жінок, ані старих, ані дітей! Ніхто не знатиме, що сталося, чому спустів острів: фактор несподіванки й секретна зброя зробили своє. Препарат ФС виправдав надії, що покладалися на нього…

Раптом Клайд згадав: він уже бачив колись подібну картину — мертве місто, де не лишилося жодної людини… І не просто якесь невідоме місто, а Сан-Франціско, і бачив він це в кінофільмі Стенді Крамера «На далекому березі». Жахливий, проте який же реалістичний фільм. Клайд зіщулився, ще раз уявивши собі це страшне видовище.

Кінофільм розповідав, як атомна радіація від вибухів ядерних бомб поширилась на весь американський континент і знищила людство, в тому числі й населення Фріско. Найбільш вражало у фільмі те, що гігантський Фріско залишився зовсім цілий — і саме місто, і його вулиці, і будинки, і навіть курява на майданах збереглася. А людей — людей-то й не було, бо всі вони загинули від смертоносної радіації… Чи не так само діятиме й смертоносна космічна плісень?.. Втім, заждіть, заждіть, справа тут зовсім в іншому! Радіація поширювалася від вибухів ядерних бомб, це так. А дія плісені? Ти розумієш, що це буде, коли дія космічної плісені стане ще більша, ще загрозливіша?..

Бо ж плісень — жива, і вона розповсюджуватиметься: кожен найдрібніший її шматочок ростиме й дедалі більше отруюватиме земні організми. Мине якийсь час — і космічна плісень обов’язково перекинеться в інші місця, її перенесе вітер, чи, чорти його знають, як саме це станеться, але вона, клята фіолетова загибель, неодмінно пройде свій згубний шлях. У кінофільмі Стенлі Крамера згубна радіація перекинулася з Америки до Австралії протягом двох-трьох тижнів. Скільки часу буде потрібно космічній плісені, щоб подолати таку ж відстань? Може, більше, можливо — кілька місяців, та хоч би й рік, все одно не в цьому річ. Головне те, що вона не знатиме меж і кордонів, як ота атомна радіація. І вона загрожуватиме вже всьому людству!.. Ні, вже не загрожуватиме, вона почне його винищувати!..

У Клайда перехопило подих, — надто вже жахливою, неймовірно потворною здалася йому картина, яку він намалював у своїй уяві. Фред Стапльтон не помилявся, твердячи, що в порівнянні з космічною плісенню бліднуть і атомна, і воднева бомби, хоч досі це була найжахливіша зброя, винайдена людством.