Татьяна Тиховская - Антхіл

Богдан тільки що не вибухнув з люті. Підхопив Василя попід руки, сказав скоромовкою: «Нам вже час» і витягнув його з квартири.

За дверима він припер його до стіни і прохрипів в обличчя:

— Йолопе! Що ти наробив? Чому ти не розповів той висновок, що видався мені? Чи в тебе така коротка пам’ять, що ти забуваєш, кому й що брехав? Та я тебе на клапті порву!

Василь витримав паузу. Потім відчепив руки Богдана від свого одягу, скинув уявні пилинки. Сказав докірливо:

— Ти нічого не переплутав, часом? Який у люстро глянув, такого й побачив. Знайшовся янгол безгрішний! Це ти не на цю дівчину гадав, бува?

Богдан вже трохи заспокоївся.

А Василь повчальним тоном продовжив:

— Я, щоб ти знав, не брешу, а тільки переказую, що видала мені програма. Було б попередити про ваш трикутник.

Богдан зніяковіло буркнув:

— Немає ніякого трикутника.

Василь тоном санітара з лікарні для буйних божевільних підтакнув:

— Немає, авжеж! До чого ж тут трикутник? То ти отруйних грибів об’ївся і через те казишся.

Богдан мовчав. План заронити в свідомості Мар’яни хоча б сумнів щодо Гектора провалився. Все інше видавалося несуттєвим.

Василь теж помовчав. А потім заговорив вже серйозно:

— Ти, якщо здатен йти вулицею без гамівної сорочки, не міг би разом зі мною пройтися? Є розмова.

Богдан мляво кивнув.

Коли вже вийшли з будинку, Василь пояснив:

— Я через таку реакцію дівчини не став решту прогнозу розказувати. Всі ви такі. Спочатку волаєте, що хочете знати правду. А потім затуляєте вуха, аби тої правди не чути.

Василь не поспішав. Обирав слова.

— Тобі, як я бачу, не байдужа ця родина.

Богдан почав був відкараскуватися, та майже відразу погодився: «Так, не байдужа».

Василь продовжував:

— В моїх прогнозах були події, що їх я не можу розтлумачити. Не можу, бо не знаю цих людей, не знаю, на що вони здатні, які в них найближчі плани.

Богдан спробував взяти реванш за свій непорядний вчинок.

— Тобто, прийшли, звідкіля вийшли. Аби гадати, тобі треба бачити реакцію людини.

Василь не піддався на провокацію, пояснив:

— Ти вже можеш мене не слухати, твоя воля. Але майбутнє цієї пари містить збій гармонік. Вони мають завелику шумову складову.

Богдан отетеріла глянув на друга:

— А людською мовою можеш пояснити?

— Дещо можу, а решта мені самому не зрозуміла. Навіть не знаю, чи варто це казати.

Богдану вже починав уриватися терпець:

— Ти можеш не тягнути кота за хвоста?

Василь врешті надумав, як пояснити:

— Коли мова їде про пари, то й події мають бути парними. Згоден? Наприклад, вдвох їдуть у відпустку, удвох повертаються; вдвох народжують дітей, або не народжують. Та тоді теж вдвох.

Богдан припустив:

— Але народжують же жінки! Може, через те…

Василь обірвав:

— Програма налаштована на двох батьків. Та це я так, для прикладу. Так ось, у цього подружжя в майбутньому є далека подорож. Але в Гектора вона чомусь в один бік.

Богдан мовчав. Перетравлював почуте.

Нарешті спитав:

— Тобто, якщо вони вдвох їхатимуть кудись дуже далеко…

Василь знову не дав договорити:

— Та подорож я знову ж таки навів для прикладу. Мається на увазі щось більш масштабне. А що воно таке… Ото ж якщо ти дійсно опікуєшся цією родиною, раджу бути поблизу.

Мар’яна відчула відразу, що Єва має сказати щось не дуже приємне.

Дома крім них нікого не було. Єва зазирнула в кімнату молодят й обережно почала:

— Я можу з тобою побалакати?

Мар’яна ввічливо відповіла, хоча внутрішньо підготувалася до неприємної розмови:

— Звісно, хіба може бути інакше?

Єва відповіла:

— Може, бо ти повсякчас уникаєш розмови зі мною.

Мар’яна не заперечила, мовчала.

Єва продовжувала:

— Як тобі так буде легше, розмова залишиться тільки між нами.

Мар’яна тихо, але твердо відповіла:

— У мене нема таємниць від чоловіка.

Єва запевнила:

— Та я ж не проти! І розмова піде про вас обох, про ваше щастя!

Мар’яна мовчала. Не допомагала й не заважала розмові.

Єва подумки сказала: «Ну як з такою розмовляти! Краще б накричала чи там розплакалася. А то мовчить як вимкнений робот».

— Ти ж знаєш, де я працюю. Повір, зараз таких проблем, як у вас, чи не в кожній родині. Що вплинуло на безплідність людей, не знаю. Може, радіація, чи екологія, чи ще щось. Але ми навчилися з того вивертатися.

Мар’яна не зронила ні пари з вуст.

Єва стала балакати голосніше:

— У нас можуть получити зародок від трьох осіб! Як мати безплідна, беруть за донора здорову жінку — і все!