Татьяна Тиховская - Антхіл

Здесь есть возможность читать онлайн «Татьяна Тиховская - Антхіл» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2019, Издательство: Strelbytskyy Multimedia Publishing, Жанр: sf_etc, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Антхіл: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Антхіл»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Науковці винайшли метод дезактивації уражених радіацією місць. Уряд ухвалює рішення відновити Чорнобильську атомну станцію та заселити зону навколо неї. Аби уникнути впливу мутацій, всіх тварин навколо Чорнобиля було знищено. Комплексна команда відвідує зону відчуження. На її території ті, що прибули, побачили величезні мурашники. Хтось запропонував назвати нове місто Антхіл, Мурашник. Назва прижилася, а на колись занедбаній місцині виросло надсучасне місто. Заселили його здебільше молоді пари, серед яких молоде подружжя Гектор і Мар’яна, що вже очікують на первістка. Запуск станції планують на 26 квітня 2086 року, на соту річницю чорнобильської аварії. Але на цю ж дату має плани й інша спільнота, про яку людство майже нічого не знає.

Антхіл — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Антхіл», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Мар’яна все мовчала.

Єва розцінила це як заохочення до продовження:

— Тож візьміть за донора Лєрочку. Вона здорова. Й народе вам малюка! Вашого ж малюка!

Мар’яна поворушила губами.

Єва перепитала:

— То як? Згодна?

Мар’яна ледь чутно проказала:

— Згодна.

Єва аж просяяла від радості:

— От і добре!

Та Мар’яна вже більш гучно додала:

— Тільки хай дитину виховують Гектор з Лєрою. Без мене.

Єва враз спохмурніла. Сказала тоном, від якого, здавалось, шибки позамерзали:

— Ну, як знаєш…

І випливла з кімнати.

Коли Гектор повернувся з роботи, Мар’яна нерухомо сиділа в напівтемній кімнаті.

Гектор різкувато спитав:

— Щось трапилося? Чи це як зазвичай, замість привітати чоловіка?

Мар’яна спробувала усміхнутися:

— Та ні, все добре. Так, дім згадався.

Гектора прорвало:

— Кого ти хочеш обдурити?! Це ж все через твою безплідність, так? Хай ти через те мордуєш себе, твоя воля! Та чому я, повертаючись додому, маю бачити завше невдоволену дружину? Я ж тобі не докоряю, ладен і так с тобою жити! То за що мені таке щастя? Може, годі сподіватися на диво і треба піти до клініки? Мама вже вкотре радить!

Мар’яна зіщулилась, як від ляпасу. Для одного дня було забагато. Але коли відповідала чоловікові, голос був спокійний, врівноважений:

— Як Бог не дає дітей, значить, він не випускає їх назовні. Бо або вони слабенькі, або взагалі нежиттєздатні. То навіщо ж силувати Природу, що про нас же турбується?

Схоже було, що цю тираду Мар’яна про себе проговорювала вже не раз.

Гектор обурився:

— Що за маячня! Он скільки пар користаються штучним заплідненням, майже кожна друга! В маминому центрі вже змогли отримати вагітність від трьох батьків! Що, всі вони дурніші за тебе?

Мар’яна все ще намагалася переконати чоловіка, не доводячи розмову до сварки:

— А ти все знаєш про ті пари? Знаєш, які в них діти народжуються? А я одну дитину бачила зблизька. В моїй школі одна неодружена вчителька будь-що хотіла дитину. Грошей назбирала — воно ж не дешево у тому центрі коштує. А дитинка вродилася неповноцінною. Ходити як слід не може, язик приріс до рота, то кілька разів його надрізали, аби вона хоч їсти могла…

Гектор нетерпляче перебив дружину:

— Та як всіх хворих дітей позгадувати, взагалі не варто думати про нащадків! Може, то вона не через штучне запліднення захворіла?

— Може й так. Та як покластися на Природу, вона ж піклується про здоров’я плоду, а не про забаганки батьків.

Гектор розсердився:

— Так то у мене забаганки? Мати нормальну родину — це забаганки?! Вірно мати казала: ти геть ненормальна! Треба було послухатися її свого часу! Не одружуватися з тобою!

Мар’яна скам’яніла. Вона ніколи не відповідала зопалу. А тут мовчала ще довше.

Нарешті відповіла:

— Вірю, твоя мама бажає щастя своїй дитині. Саме своїй, тобто тобі. І якщо для цього потрібно, аби я поїхала від вас — я поїду.

Гекторові уже запал вийшов. Він зрозумів, що перехопив через край. Зупинив дружину, обхопив долонями її обличчя забурмотів скоромовкою:

— Дівчинко моя, вибач! Нікуди ти не поїдеш. Я ж без тебе не можу жити! Хай буде, як ти хочеш — покладемося на долю.

На вигляд між подружжям все було добре. Та насправді тоненький пролом між ними таки позначився.

Через кілька днів Мар’яна відчинила двері квартири і відчула… запах лісу. З кухні було чути неясне мурмотіння, сміх.

Мар’яна рвучко відчинила двері й мало не впала в обійми батька:

— Татусю, рідний! Яким ти вітром? Як же я за тобою скучила!

Дід ніяково обійняв дівчину:

— Ну досить, досить! Задушиш зовсім! І де тільки сила взялася!

Мар’яна послабила обійми, та рук не відпустила. Сіла на коліна, як маленька, засипала питаннями:

— Як ти? Чи приїздять мисливці? Не забуваєш собі куховарити? Що нового в селі?

В розмову втрутилася Єва:

— Та дай же батькові хоч трохи відпочити з дороги! Він щойно увійшов. Помитися треба з дороги, перекусити як слід. І ми допоможемо. Он скільки нам гостинців привіз: гриби, варення.

Дід додав:

— Все ж з лісу, натуральне. Не те, чим вас там годують з супермаркету!

Дідові раді були всі. Вдача в нього була така, приязна. І, попри своє відлюдкувате життя, для кожного він мав якісь цікаві новини. Для Гектора — про мисливські пригоди; для Тараса — про нові види мисливської зброї; для Єви — про народні засоби лікування. З кожним встиг побалакати.

Крім Мар’яни, що протягом вечора так і не злізла з його колін, наче наперед хотіла набутися з батьком. І тільки наступного дня, як Дід твердо ухилився від усіх проводжаючих, крім Мар’яни, вони нарешті залишилися наодинці.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Антхіл»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Антхіл» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Татьяна Луганцева - Принцесса безумного цирка
Татьяна Луганцева
Татьяна Луганцева - Кто в теремочке умрет?
Татьяна Луганцева
libcat.ru: книга без обложки
Татьяна Томах
libcat.ru: книга без обложки
Татьяна Толстая
Татьяна Луганцева - Новый год по заказу
Татьяна Луганцева
Татьяна Тиховская - Фотограф
Татьяна Тиховская
libcat.ru: книга без обложки
Татьяна Грай
Татьяна Рапопорт - Танька, Танюшка, Татьяна
Татьяна Рапопорт
Татьяна Тиховская - Чому дзвенять цикади
Татьяна Тиховская
Отзывы о книге «Антхіл»

Обсуждение, отзывы о книге «Антхіл» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x