Світлана Гільман - Скарби феї Моргани

– Сідай, Тед, – смикнув його за рукав Джеффрі.

Тед слухняно сів, і почав накладати собі в тарілку їжу, втім, не особливо звертаючи увагу на те, що він їсть. Швидше б бал! Але мана потроху спала, і Тед віддав належне і святковій вечері, і ігристому шампанському, і десерту, і ароматній каві.

Коли всі наситилися, на середину залу вийшов містер Санрайс. В знак поваги, всі учні піднялися.

– А зараз – бал!!! – Директор плеснув у долоні, і одразу ж із залу пропали столи і стільці, зазвучала запальна музика.

Учні схвально заплескали, і стали виходити на середину залу і танцювати. Тед потянув Джеффрі ближче до того місця, де танцювала Елліс з подругами.

– А в тебе непоганий смак, – кивнув Джеффрі, оглядаючи Елліс.

– Дякую, – посміхнувся Тед, – давай танцювати тут, а? Буде повільний танець і я запрошу її. – Джеффрі згідно кивнув.

Але один швидкий танець змінився другим, третім… Тед почав втрачати терпіння. Він час від часу кидав погляд на Елліс – не схоже було, що вона також прагнула повільну музику, як він. Значить, вона не розраховувала танцювати з кимось конкретно.

Нарешті заграла повільна музика. Тед відразу ж попрямував до Елліс:

– Можна запросити тебе на танець?

– Звичайно, Тед, – посміхнулася йому дівчина.

Вони вийшли на середину залу, і Тед ніжно обійняв її за талію. Юнак насолоджувався дотиком до коханої дівчини, вдихав її ніжний запах, милувався нею. Він хотів поговорити з нею, запросити кудись, але від хвилювання не зміг вимовити ні слова.

– Ну як, запросив її на побачення? – запитав Джеффрі, коли закінчився танець.

– Ні, – похмуро відповів Тед.

– Чому? – щиро здивувався його друг.

– Не знаю, – засмучено відповів Тед. – Розумієш, я тримав її у своїх обіймах, таку красиву, таку… І втратив дар мови.

– Буває, – Джеффрі спробував заспокоїти свого друга. – Буде наступний танець, ось тоді і поговорите.

Але ді-джей чомусь вирішив, що молодим людям більше подобаються швидкі танці. Юнакам набридло танцювати, і Джеффрі запропонував вийти у двір, подихати свіжим повітрям. І, якщо знову буде повільний танець, Тед завжди встигне повернутися і запросити Елліс.

Юнаки вийшли на невеликий шкільний дворик, куди вели двері прямо із залу. Там вже знаходилося декілька учнів, в основному це були закохані парочки. Вони обіймалися, цілувалися, і Теду було гірко, що він не один з них. Притиснути б до себе Елліс і поцілувати її в м'які губи! Як тільки Тед уявив собі таку картину, із залу долинула повільна чарівна композиція групи «Скорпіонс».

– Я побіг, – кинув на ходу Тед і зник в залі.

– Біжи, – поблажливо дивився Джеффрі слідом своєму другові.

Але Тед запізнився. Коли він повернувся в зал, то побачив Елліс серед танцюючих – Майклу вдалося першому запросити її на танець. Дивлячись на них, Тед знову відчував образу і ревнощі, так як його суперник весь час щось нашіптував дівчині на вухо, а вона прихильно посміхалася. В засмучених почуттях юнак пішов у пошуках випивки. Біля бару його знайшов Джеффрі.

– Ти чого? – з тривогою в голосі запитав він Теда. – Відмовила?

– Ні, я не встиг. Її Майкл запросив.

– Але це ще не кінець балу. Йдемо.

Юнаки повернулися на танцмайданчик. Тед озирнувся, але ні Елліс, ні Майкла він не побачив.

Вони там, у дворі, стоять в обнімку, – промайнуло у нього в голові. - Я повинен побачити це на власні очі, – і Тед вибіг із залу. Але навколо нікого не було, взагалі нікого. – Де ж вони?

Раптом Тед почув шум, який доносився з-за дерев, що росли біля паркану. Юнак побіг туди. Його погляду постала неприваблива картина: Майкл намагався притиснути Елліс до паркану і поцілувати. Дівчина ж відбивалася, що є сили.

– Відчепись, не треба, припини, – намагалася вона відштовхнути Майкла.

– Відчепись від неї, – недовго думаючи Тед, схопив того за комір піджака, і відірвав від дівчини.

– Спенсер, знову ти! – зло подивився на нього Майкл і, не роздумуючи, вдарив в обличчя. Тед встояв, тільки помацав ніс – чи не йде кров. Потім він глузливо подивився на свого суперника:

– Хочеш бійки?

– Ні, будь ласка, Тед, Майкл… – зі страхом дивилася на них Елліс.

– Хочу, – з викликом подивився на Теда його суперник. – Тільки ж ми – чарівники. Ну, де твоя паличка? – запитав Майкл, вийняв із внутрішньої кишені піджака свою паличку і скерував її на Теда.

– У кімнаті.

– Тоді тобі не пощастило, – губи Майкла скривилися, він весь був у передчутті: нарешті він помститься цьому Спенсеру за свою поразку в чемпіонаті.