Хлопчина був непроти, маючи за спиною вже 25 років свого життя він ще й досі горів бажанням впізнати цей світ, немов немовля.
«Оскільки сьогодні мене раніше відпустили піду за місто, там я ще ні разу не був коло тих відлюдних місцин, побачу ставок, ліси, може узрію якогось оленя чи лося, що малоімовірно, візьму, може, радіоприймач». – подумав Павло та вже з веселим настроєм пішов любуватись природою.
Дійшовши до того місця він був розчарований: Пташки вже не співали, ставок був вкритий якоюсь цвіллю, попід деревами лежали недопалки та розбиті пляшки з- під пива. Павло нахнюпившись взяв навушники, надягнув на вуха і почав шукати якусь веселу музичну хвилю. Та приймач нічого не ловив. Це остаточно зіпсувало йому настрій, але щось все – таки почало прослуховуватись, якісь незрозумілі голоси, дивні звуки, яких він ніколи раніше не чув. Павло почав прислухатися, налаштовувати приймач та з того радіо вискочила якась іскра зеленоголобуватого кольору і замість того щоб зникнути вона почала збільшуватись поки не досягла розміру з людської голови, саме тоді вона й вибухнула. Вибухова хвиля поглинула хлопця і він опинився на якійсь чудернацькій лабораторії. Перше, що він відчув – це страх, особливо коли побачив мертві тіла двох інопланетян та трьох людей в білих халатах.
Павло почав ретельно оглядати лабораторію, шукаючи вихід і звернув увагу на те, що техніка в ній була набагато розвинутіша, ніж земна, навіть після того як половину апаратури зруйнувало вибухом. Павло знов почав чути в голові дивні голоси і згадав, що ще не зняв навушники з вух. Трохи вагаючись він все-таки зробив це і побачив збоку щось схоже на календар і датований список якихось досягнень. Хоч слова були неземного походження, але цифри були такі ж –«арабські». Саме по цих числах він зрозумів що потрапив у майбутнє, а саме в 2500р. Ще один факт його змусив замислитись: він зрозумів значення написаних слів, хоча вперше їх бачив. Насправді все дуже просто: як відомо Землю оточує не тільки геомагнітне і радіоактивне поле, а й інформаційне. Це поле стає потужнішим і більшим в залежності від кількості людей на планеті і давності людської історії, бо кожна людина залишає свій інформаційний слід після себе, а інформація нікуди не зникає, вона просто переходить з одної форми існування в іншу. Можливо людське життя – це таж сама по собі інформація, та за 500 років поле стало набагато сильнішим, а люди, щоб пристосуватись до його впливу і обмежитись від нього пропорційно його збільшенню народжувались все менш чутливими до нього. Та еволюція не всіх може торкатись і тому з кожними роками народжувалось все більше людей, що відчували вплив цього поля і називались екстрасенсами.
Можна було уявити яким став екстрасенсом Павло, коли його мозок був позбавлений еволюції обмеження аж на 500 років, тому й не дивно чому він починав розуміти всі речі навколо, яких раніше не бачив, навіть і не чув, тому мову того часу Павло теж починав розуміти. Одна проблема – його там ніхто не зміг би зрозуміть, бо говорив він мовою, якою вже давно ніхто не користується, майже ніхто…
Він вийшов з лабораторії, навколо збіглися люди , поз’їжалися автомобілі, точніше позліталися. Одне радує – фізіологія людини за 500 років не змінилась, проте змінилось обличчя планети: Між будинками не було ліній електромереж, дороги- пішоходам та велосипедистам, повітря – водіям іншого транспорту. Місто нагадувало велику піраміду, де на вершечку знаходилась адміністрація та поліція. Космічні кораблі досягали половини швидкості світла за рахунок двигунів, що на відміну від реактивних, відштовхують щільний потік фотонів, тобто променів світла, в даному випадку з досить високою частотою, тому людське око не взмозі побачити це світло. Одяг у людей був одноманітний, очевидно це було для того, щоб відрізняти приїжджих гостей від господарів міста, бо в кожного міста є свій відтінок одягу.
Так ось, його спіймали і відвезли в свій відділок, щоб представити спеціальній комісії. До її складу входили представники внутрішньої безпеки, зовнішньої безпеки, охорони, здоров’я, науки, освіти (точніше історичні науки), та того подібне. Вони почали щось в нього розпитувати та, почувши що він сказав, послали одного з них за універсальним перекладачем. Сам перекладач був створений в 2115 році, а після створювались його модифікації. Він був здатен перекладати речення з аудіо формату з будь-якої мови галактики на якусь одну- запрограмовану в флешпам’яті. Принцип був дуже простий: ще в 21 столітті люди помітили одну властивість води – вона чутлива до зовнішньої інформації, особливо до інформації, яку несе слово. Саме й на цій властивості води був і створений цей перекладач.
Читать дальше