Дара Корній - Зворотний бік світів

Люди з розумінням ставилися до такої-от інакшості русалій і старалися не потрапляти їм на очі. Русалії на березі річки побудували за допомогою тільки їм знаної магії хатки, для усамітнення під час шлюбного періоду тих особин, котрі за віком уже не могли народжувати. До речі, залишки тих будівель досі стоять у Темному світі, і ти їх, звісно, бачила. Навіть темна магія їх не може знищити.

Та ось настали часи великої переміни. У світ Русалій прийшли темні. Без запросин і без дозволу, певна річ. Побудували на березі свій величезний Чорний Храм, поставили капище та жертовник, почали молитися темному богу. Спів русалій дратував та нервував темних. Та поки вони на нього не дуже зважали. Бо займалися облаштуванням Храму. Те, що жило в річці, наче не шкодило і тому не викликало занепокоєння. А пісні? Спів не вражав темного серця темних безсмертних, не лікував його і не шкодив йому. Та все це тривало недовго. Бо коли в шлюбний час русалії вийшли на берег для того, щоби зачати нове життя, то що тут почалося! Темні оскаженіли від зухвалості русалій. Вони, бачиш, віддали русаліям річку, а ті на берег пхаються? Ох! Як можна віддати те, що тобі ніколи не належало? Темні намагалися зупинити хтивих русалій. То була справжня бійня. Темні фізично були сильнішими, закляття та темні прокльони умить убивали, але природні інстинкти русалій якимсь дивом чинили опір і виявилися потужнішими від сили темних. Декілька темних були залюблені до смерті, дехто зализував рани в Храмі. Русалії, сповнені ненависті та злоби до загарбників, відступили та зачаїлися в річці. Щоб наступного разу знову напасти на своїх поневолювачів. Так вони сприйняли темних. Ті стали їхніми ворогами. Рабами русалії не захотіли бути.

Темні розуміли, що наступний шлюбний період стане початком нової битви. Тому попросили благословення в Чорнобога, аби дозволив здолати непокірних зухвальців. Кажуть, що той дозволив. І почалося… Спочатку темні забрали з неба місяць і сонце. І світ Русалій назавжди занурився в похмурі сутінки. Вічний захмарений день висів над Оселищем.

Мальва перебила оповідь Ягілки:

— Я не розумію іншого. Невже темні не могли в іншому місці збудувати свій Храм? Чому припхалися у світ Русалій? Це ж безглуздо. Чи не простіше починати все з нуля, без поборювань і втрат?

Ягілка сумно зітхнула, але не відповіла, натомість продовжувала оповідати далі:

— Відсутність на небі місяця та сонця стала початком кінця для русалій. Зрозуміло, що вони вирішили боротися. Русалії з нетерпінням чекали шлюбного часу, для того щоб вийти на сушу. Та цього разу вони всю свою силу готувалися спрямувати на ворога, який захопив їхній світ, украв у них небо і, очевидно, готовий іти далі. Але вони не встигли… Одного дня, якраз напередодні осіннього рівнодення, з-під жертовного Чорнобогового каменя забило джерело з Мертвою водою, і потекло воно простісінько в річку Забуту-Незгадану. Точніше, то темні річище так спрямували.

Загинули русалії не відразу. Спочатку почали хворіти. Мертва вода поволі отруювала річку. Ніхто не заступився за прекрасних істот з річки Забутої-Незгаданої — ні інші темні, ні світлі. Лишень смертні намагалися якось лиху зарадити. Що вчинили люди? Деяких істот, котрі погоджувалися йти з ними, забирали із собою та селили у водоймах свого світу. Та, на жаль, таких зговірливих було мало. Бо, переселяючись у чужий світ, русалії ставали іншими, змінювалася їхня сутність. Чула ж, мабуть, легенди про русалок та водяників?

Мальва ствердно кивнула.

— Це не зовсім легенди. Оповіді про нащадків давніх русалій. Але зараз не про тих, хто вижив. А про тих, хто залишався вірним своєму світу. Так, вони добре усвідомлювали, що приречені на вимирання, та продовжували жити в Забутій-Незгаданій. А річка змінювалася, перетворюючись на Мертву. Що ж, темні могли святкувати перемогу. Адже світ Русалій поволі ставав світом Темним, однак… Не все так просто. Заборонено безкарно вбивати навіть богам. Так, вода в річці Забутій-Незгаданій перетворилася на Мертву і вбила русалій. Але вона, крім води з Чорнобогового джерела, отримала ще одну складову — прокляття русалій. І відтепер могла легко вбивати наймогутніших темних безсмертних. Щойно темний устромляв руку у воду річки, як шкіра вкривалася пекучими ранами, які не загоювалися ніколи. А впасти в таку воду — то взагалі миттєва смерть. Легенди світу темних стверджують, що русалії насправді не загинули, а отримали нову подобу, і що це вони, а не вода, так жорстоко мстять темним за знищену батьківщину. Хоча після того як річка Забута-Незгадана перетворилася на Мертву, їх ніхто і не бачив. Та мушу чесно тобі сказати, дівчино, що Мертва річка світу Відтіні й світлих не дуже шанує. Вбити не вб’є, але знесилить. Кажуть, що тільки смертним людям та тим безсмертним, у жилах яких тече і кров смертного, як ось ти, наприклад, можна вільно заходити у води цієї Мертвої річки.