Дара Корній - Зворотний бік світів

— То ви мене переправлятимете через вікно? — запитувала здивована Мальва.

Ягілка стенула раменами:

— Хіба на той берег річки через збільшувальне скло переберешся? Нічого собі в тебе уява! Це вікно — не просто вікно. У нього можна бачити інші світи, але не вештатися туди-сюди.

— А мо’ з допомогою якогось спеціального варгана можна? — Мальва згадала про купу дримб на одній з полиць.

— Може, кинемо бавитися у вгадайки? Варгани в Порубіжжі не працюють, це лишень музичний інструмент. Потрапити сюди завдяки варгану можна, але не повернутися. Ти мені ліпше скажи, вирішила врешті, куди тобі треба і чим платитимеш за послугу? Точно Яроворот?

— А що можна й у світ мертвих напроситися? — не вгавала Мальва.

— Можна. Тільки ще ніхто живим з нього не повертався. Хочеш у світ мертвих?

— Ні. Я просто спитала, — твердо відповіла Мальва. — Мені до Яровороту. А там побачимо.

— Гаразд. Воля твоя. Тепер щодо плати. Що я отримаю за цю послугу?

Мальва скептично оглянула себе. Одяг пошарпаний, брудний, босі ноги… Єдиний скарб — те, що на шиї. А на шиї висіло два варгани й Остапова мушля.

Ягілка помітила той рух дівчини.

— Варган як плата цілком підходить. Щодо чужого, Ладиного, варгана, то як плата він не прийнятний. Він не твій, і ти його маєш тут залишити. Я поверну його хлопцям. Через тебе в них і так купа неприємностей. Ну? У тебе лишається твій варган та ота цяцька-мушля на шиї. Можеш її віддати замість варгана. Цікавенька штучка.

Мальва, не роздумуючи, розв’язала шнурок на шиї, зняла два варгани і простягла Ягілці. Мушлю повернула назад на шию. Варган після повернення до Яровороту вона собі знайде новий. Там є майстри, які їх виготовляють. І у Яровороті вона точно не заблукає. Бо всі дороги кругові і тому ведуть до Храму.

Ягілка тим часом поспіхом запхала варгани собі до кишені.

— Отой із симво… — було почала пояснювати Ягілці де чий, однак та її обірвала на півслові.

— Я знаю, дівчино, де твій, а де не твій. Я й так згаяла на тебе забагато часу. — Ягілка говорила трішки роздратовано. — Ти не голодна, ти перепочила і тому можеш вирушати в дорогу.

Ягілка підійшла до величезного плетеного кошика, заваленого аж по вінця барвистими клубками ниток. Мальва могла заприсягтися, що ще мить тому його тут не було. Тим часом Ягілка взяла з кошика сірий клубок, простягнула його Мальві:

— Бери. Кинеш собі в ноги. Кінець нитки міцно триматимеш у руках. Йтимеш за ним, він показуватиме дорогу. Хоч би як тебе не відволікали, хоч би що не відбувалося поруч, не реагуй. Дорога з Порубіжжя доволі звивиста. Прихованих перешкод багато. Але нічого нездоланного нема.

— А чому сірий клубок? — обережно запитала Мальва. У кошику були різнокольорові клубки, і здавалося, що Ягілка вибрала для Мальви сірий навмисне. Найнепривабливіший.

— Люба моя, мені видніше, якого кольору має бути клубок. Ні? Чи ти передумала повертатися до Яровороту? Тоді куди? В Оселище Відтіні? Звісно, тоді тобі треба білий клубок. Ну то що?

Мальва заперечливо захитала головою. Ні-ні. У світ темних вона не хотіла. Ага, жартівниця ще та Ягілка. До Відтіні — та й білий клубок.

Ягілка відчинила двері, котрі розділяли її кімнату і передпокій. Мальва попленталася слідком, затиснувши в руці нитки. У передпокої кипіла робота. Мальва знову ошелешено зиркала на прядку, яка сама рухалася, на піч, у якій булькало та кипіло в горщиках, на мітлу, яка сама підмітала підлогу. Змія так само непорушно спала на ліжку. Чорний кіт з червоними очима дивився на неї чомусь трохи співчутливо, стоячи біля дверей, що ведуть надвір.

Ягілка ногою відсунула кота. На дверях з внутрішнього боку був нанесений символ:

Рубіжник — Мальва впізнала одразу. Отже, вона зараз має перейти межу.

Ягілка прочитала невпевненість в очах Мальви і різко та поривчасто прочинила двері. За дверима стояла глупа ніч.

— Усе. Далі сама. Ночі не бійся. Щойно вийдеш за ворота моєї хатини, потрапиш у Міжчасся. У ньому я б не радила губитися. Мешканці Міжчасся дуже примхливі та підступні потвори. Та поки в тебе в руках нитка, вони не займатимуть. Також не радила б тоді повертатися назад до моєї хатини. Наступного разу за входини потрібно буде дорого заплатити і лишень варганом не відкупишся. Але ж ти розумна дівчинка, правда? І з тобою нічого лихого не трапиться. Йди, у добру путь. Нехай береже тебе нашого великого Творця всевидяче око.