Генрі Олді - Захребетник

Здесь есть возможность читать онлайн «Генрі Олді - Захребетник» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2008, ISBN: 2008, Издательство: Гамазин, Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Захребетник: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Захребетник»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Здавалося б, що спільного між молодим віконтом, украй розчарованим в ідеалах, та добряче пошарпаним вампіром, котрий страждає від кошмарів?
Відповідь «нічого» — цілковито неправильна. Насправді ж спільного ой як багато! Обох їх очікує зіткнення з химерними істотами і боротьба, боротьба не на життя, а на смерть. Обом доведеться згадати про доблесть та закликати на допомогу всю свою волю до життя. А згодом — кардинально переглянути цінності — якщо, звісно, вдасться вижити…
Дворянин та кровопивця не зустрінуться ніколи — вони мешкають на сторінках різних повістей. Але обом їм допомагатиме вже знайомий любителям фантастики венатор Фортунат Цвях, і не тільки він… Бо світ насправді не без добрих людей — навіть якщо він відрізняється від нашого рівно настільки, скільки це передбачено фантазією Генрі Лайона Олді.

Захребетник — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Захребетник», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Нічого, ви інших наловите, — підбадьорив морфініта Кручек. — У місті розважається безліч вампірів. Ходи собі від світання до смеркання та й лови сачком…

— Інший снулль ловити, виходить, інший упирець мучити, — заперечив старий. — Кепсько. Душа в мене болів.

— Так це ж упирі! Кровосмоки! Чого їх жаліти?!

— Еге ж. А душа все одно болів.

— Людям користь буде! Ще й грошей заробите. Ви ж хотіли розбагатіти?

— Так воно-то так. Ваша правда є… — непевно вимовив старий.

Він задумався й підбив підсумок:

— Але цей погань таки випускай треба.

— Постривайте! Фон Тирле дуже просив показати йому снулля перед звільненням. Він його жодного разу не бачив. Ми домовилися зустрітися біля склепу, перед світанком.

Збуджений теоретик по-юначому підхопився.

— Я обов’язково повинен при цьому бути! Ходімо мерщій!

— Гаразд, — кивнув лагідний морфініт. — Старий Ікер іти разом із голубчики, нести снулль. Тільки капелюха надіти й мурашиний сік узяти. Коли такий злющий снулль нести — мурашиний сік ой як потрібен…

* * *

— Ну, то де він?

Цвинтар потопав у тумані. Все навколо залило вівсяним киселем. Немов ранні пташинки потрапили в Простір Між Світами, в Царину Розподільчої Імли. Рукотворними стрімчаками стирчали верхівки надгробків і пам’ятників. За десять кроків темніла кам’яна брила склепу — житла Реджинальда фон Тирле.

Вампір не квапився вийти.

Досвіток — смутний час доби. Нічна темінь порідшала, витончилася, зробилася хиткою й оманливою. Місяць сховався на спочинок, зірки згасли, а сонце не поспішає викотитися з-за обрію. Обриси предметів зливаються в сіру каламуть; вона насувається брижами, задурманюючи зір.

А тут ще безсонна ніч, очі злипаються…

Венатор мазнув долонею по мокрому від роси листю упокійника. Провів по обличчю, стираючи сонний одур. Поруч мерзлякувато пересмикнув широкими плечима приват-демонолог. Начебто й літо в розпалі, а вогко, гнітюче, дрижаки діймають. Ловець снуллів присів навпочіпки у вузькій ущелині між двома меморіальними стелами. Його чорний капелюх плавав на поверхні мрячної сутіні.

Старому було якось не по собі, але він кріпився.

— Він боїться. Хоче побачити снулля, але не може перебороти страх.

Кручеків голос лунав хрипко, мов у застудженого.

— Судячи з того, що ти розповів нам по дорозі, його фобія дуже сильна.

— Я спробую його намацати, — буркнув Фортунат. — Напевно, десь поряд ховається…

Мисливець на демонів розкинув «Вовчу мережу», накривши неабияку частину цвинтаря. Біля склепу миттю постав силует у тьмяно-мерехтливих некро-еманаціях. Відчувши доторк мережі, вампір нервово заворушився.

— Пане! Я вас знайшов, хай вам абищо! — венатор навмисно обрав глузливий тон. Якщо у фон Тирле збереглися бодай залишки гордості, це подіє. — Виходьте. Ваш снулль чекає на вас.

Якусь хвилинку фон Тирле вагався: у прямому й переносному значенні слова. Потім він розплився ляпкою та й зник. Забурлив туман, розпухнув білястими хмарами-одна мить, і з них виткалась як є Реджинальдова постать.

Вампір був спантеличений.

— Ви пунктуальні, добродії. Прошу вибачення, що змусив вас чекати. Отже, чи можу я побачити?..

— Можете. Пане Тирулега, прошу вас.

— Доброго ранку, голубчик. От, любовайтеся.

Морфініт виринув із туману. Завдяки борошнистому кольору лиця та чорному балахону, він скидався на посталого мерця більше, ніж Реджинальд.

— Отут, в екзипулі. Не боятися, він у пастці.

Тирулега підняв райдужну клітку зі снуллем, аби вампір міг як слід розглянути бранця. Але той не квапився наближатися. До пояса потопаючи в брудно-сизій імлі, він пішов по колу і залишив старого з його здобиччю в центрі. Снулль у клітці нервово заворушився. Потвора невлад бликала чотирма очами. Здавалося, вже зійшло сонце, і світло терзає снуллеві очниці.

Обійшовши ловця, вампір рушив на друге коло.

На третє.

Четверте.

Це нагадувало дитячу гру в «карусельника».

Старий крутив головою, вивертаючи її мало не на сто вісімдесят градусів. Снулль дедалі більше нервував, сплітаючи мацаки вузлами. Тіло його почало пульсувати в дивному, заворожливо-небезпечному ритмі. З бородавок виступили краплі пекучої отрути.

Краплі яскраво блищали.

— Не лови ґав, Фарте, — шепнув приват-демонолог. — Можливо, ми — перші свідки такої зустрічі!

Венатор мовчки кивнув, спостерігаючи за розвитком подій.

— Не такий уже ти й страшний… — бурмотів між тим фон Тирле.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Захребетник»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Захребетник» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Захребетник»

Обсуждение, отзывы о книге «Захребетник» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x