Генрі Олді - Захребетник

— А що я казав?

Голоси видалися Цвяхові напрочуд знайомими.

У номері, що його навіть не поклопоталися замкнути, влаштувалася солодка парочка: морфініт Ікер Тирулега й приват-демонолог Матіас Кручек. Обоє, мало не силою відбираючи один в одного «інструмент», із азартом мучили стомленого снулля — тицяли в дзьоб тварюки кедровою лопаточкою. Снулль чхав, його мацаки здригалися, а сам він, здавалося, волів би здохнути.

Дослідники ж захоплено обговорювали результати.

Від Кручекової нудьги не зосталося й сліду.

— Фарте, друзяко! Як добре, що ти прийшов!

— Еге ж! Ми дуже раді!

— Ми тут із паном Тирулегою дійшли до приголомшливих висновків!

— Еге ж! Старий Ікер дуже дякувати голубчикові Кручек!

— Неоране поле!

— Тепер знати: від цей снулль великий користь… витягати!

Давши напівмертвому снуллеві спокій, доцент із ловцем заходилися навперебій хвалитися досягненнями.

— Ти розумієш, Фарте? Ми маємо наочне підтвердження Другого Принципу Компенсації! Як установив пан Тирулега, цей снулль є ефірним носієм зворотно-циклічного типу. Судячи з ряду ознак, йому дуже багато років.

— Дуже! Старовина!

— Ти розумієш, що це означає?

— І що ж? — обережно поцікавився венатор, побоюючись отримати репутацію цілковитого тупака. Ще якби лише перед другом дитинства, а то перед практично незнайомим ловцем снуллів!

— Я теж не відразу зметикував, — змилостивився теоретик. — Це персональний снулль! Він являється конкретному вампірові протягом тривалого часу. У сновидця просто доконче має виробитися найсильніша фобія. Він панічно боїться…

— Еге ж, упирець боятися! Аж йому жижки тремтять! — утрутився Тирулега. — Й голубчик Кручек узяти… розум-на-вивід?

— Умовивід?

— О! Точно! Розуму-вивід: із цей снулль треба зілля варити. Людина зілля пий, живіт натирай, у помешканні бризкай. Упирець така людина, як вогонь, боятися. До житла близько не підходь!

— Але ж він отруйний!

Фортунат скосив око на мухомора з мацаками. Той зацьковано згорнувся клубком у райдужній клітці. Снулль аж лиснів від гидоти, що сочилася з пор та бородавок.

— Його отрута летка, — не забарився з відповіддю доцент. — При належній термічній обробці…

— Голубчик Кручек і старий Ікер придумати! Ми інкубоніс варити в окріп. Разом із цибулею-порей. Цибулин викидати, вода зливати, знову варити. Поки цибулин синій — далі варити. Цибулин приємний колір — сушити, дрібнити варений снулль, на порошок товкти. Отрута більше ні, а упирець тремтіти жижки зі страху!

Старий аж сяяв од задоволеної посмішки.

— Коштовний зілля робити! Багато грошей брати в обоє рук! Старий Ікер ділитися процентом зі голубчик Кручек. Голубчик Кручек розумний дуже. Він за великий мудрість третину забирати…

— …ми стоїмо на порозі підтвердження дослідним шляхом теорії циклічного розвитку некорінних інферналів! Крім того, викрадення снулля, напевно, спричиняє тимчасову деградацію вампіра. Ти — мисливець, ти повинен розуміти! Небезпечного й сильного упиря тепер можна банально «опустити» за шкалою Тремменса, викравши його персонального снулля! А потім, ослабленого, ліквідувати або винести догану…

— …крамниці скрізь відкривай. У крамницях торгуй, ліверант бери!..

— Жаль, що фон Тирле так болісно сприйняв порушену тобою тему. Так, це є непрямим доказом, але ми маємо потребу в прямих свідченнях. Думаю, якщо залучити середньої сили психею-найманку, його пощастить розговорити…

«Психея-найманка? Мудрагель ти, друже дитинства! Саме в такій ролі я й виступав минулої ночі. Хто б міг подумати?..»

— Добродії! Ви мене чуєте?!

Дослідники прикусили язики.

— Усе це чудово. І теорія, і практика, і майбутні прибутки. Однак я змушений вас розчарувати. Фон Тирле бажає повернути свого снулля. Я дав йому слово відпустити на волю цього летючого мухомора. Сьогодні ж.

— Упирець хотіти возвернуть кошмар? — украй здивувався Тирулега. — Навіщо?!

— Не хоче, а палко бажає. Матті, він фактично підтвердив твої висновки. Я потім розповім. Фон Тирле надзвичайно цінує пекло, в якому перебуває щодня. Вибачте мені, пане Тирулега. Напевно, я не мав права все вирішувати сам-один. Але ж ви збиралися знищити здобич…

Старий сумно зітхнув.

— Я розуміти. Якщо йому снулль доконечно потрібний — я випускати.