Эрин Хантер: Вогонь і крига

— Ми зі Сіросмугом відвели його на угіддя Вітряного Клану. Я… Я думаю, він приєднався до Ячменя.

Ячмінь був самітником, не лісовим котом, але й не кицюнею. Він мешкав на фермі Двоногів, яка лежала на шляху до Високих Скель — священного місця для всіх лісових котів.

Провідниця Громового Клану дивилася повз Вогнесерда у лісові глибини. Вогнесерд нетерпляче вдивлявся в неї, намагаючись вгадати, що вона відчуває. Розсердилася? Але він не бачив злості у її великих блакитних очах.

Через кілька довгих митей Синьозірка заговорила:

— Я рада чути, що Круколап живий. Сподіваюся, з Ячменем він щасливіший, ніж був у лісі.

— Ал-ле ж він н-народився у Громовому Клані! — Вогнесерд запнувся, збентежений тим, як спокійно провідниця сприйняла відхід Круколапа.

— Це не означає безумовно, що він пристосований до життя у Клані, — зауважила Синьозірка. — Зрештою, ти народжений кицюнею, а проте став добрим вояком. Круколап може віднайти свій шлях деінде.

— Але він залишив Громовий Клан не тому, що хотів, — заперечив Вогнесерд. — Він просто не міг залишитися!

— Не міг? — Синьозірка спинила на ньому свій погляд. — Про що тоді йдеться?

Вогнесерд потупив погляд.

— Ну? — наполягала Синьозірка.

У Вогнесерда пересохло в роті.

— Круколап знав таємницю Тигрокігтя, — прохрипів він. — Я… Я гадаю, Тигрокіготь замірявся його вбити. Або налаштувати проти нього Клан.

Синьозірка замахала хвостом з боку на бік, і Вогнесерд помітив, що її плечі напружилися.

— І чому ж ти так думаєш? Що то за таємниця, яку дізнався Круколап?

Вогнесерд відповів через силу, витримуючи її суворий погляд так сміливо, як лише міг:

— Тигрокіготь убив Рудохвоста в битві проти Річкового Клану.

Синьозірка примружила очі.

— Вояк нізащо не вбив би іншого зі свого ж Клану! Навіть ти маєш це знати — ти ж достатньо довго з нами прожив.

Вогнесерд зіщулився на її словах, притиснувши вуха до голови. Це вдруге за весь час вона згадала його хатнє походження.

Синьозірка повела далі:

— Тигрокіготь розповів, що то воєвода Річкового Клану, Дубосерд, убив Рудохвоста. Круколап, очевидно, помиляється. Чи він насправді бачив, як Тигрокіготь убив Рудохвоста?

Вогнесерд нервово смикнув хвостом, змахнувши листя позаду себе.

— Він каже, що так.

— І ти розумієш, що, кажучи це, ти ставиш під сумнів честь Рудохвоста, виставляючи його котом, винним у смерті Дубосерда? Один воєвода нізащо не вб’є іншого у битві, якщо цього можна уникнути. А Рудохвіст був найшляхетнішим вояком, якого я будь-коли знала.

Очі Синьозірки затуманилися від болю, і Вогнесерд пошкодував, що роз’ятрив її рани спогадами про колишнього воєводу, хай навіть мимохіть.

— Я не можу відповідати за вчинки Рудохвоста, — пробурмотів він. — Але я знаю, що Круколап справді вірить у те, що Тигрокіготь винен у смерті Рудохвоста.

Синьозірка зітхнула і розслабила плечі.

— Усі ми знаємо, яка у Круколапа багата уява, — лагідно нявкнула вона з виразом співчуття на обличчі. — Його тяжко поранили у тій битві, він пішов, перш ніж вона закінчилася. Ти можеш поручитися, що він не додумав те, чого не добачив?

Перш ніж Вогнесерд устиг відповісти, лісом залунав гучний крик і з підліску вискочив Тигрокіготь. На якусь мить він затримав підозрілий погляд на Вогнесерді, перш ніж звернувся до Синьозірки.

— Ми чекаємо на тебе на кордоні.

Синьозірка кивнула.

— Передай, що я підійду за мить.

Тигрокіготь опустив голову, розвернувся і кинувся назад крізь ялівець.

Спостерігаючи за ним, Вогнесерд слухав, як слова Синьозірки відлунюють у його голові. Вона мала рацію: у Круколапа таки багата уява. Вогнесерд згадав своє перше Зборище, коли новаки з усіх Кланів жадібно ловили кожне слово Круколапа, доки той описував битву з Річковим Кланом. І тоді він Тигрокігтя не згадував.

Синьозірка підвелася, і Вогнесерд підстрибнув услід.

— Ти збираєшся повернути Круколапа до Клану? — запитав він, злякавшись, що міг накликати на свого друга ще більше проблем.

Синьозірка зазирнула у глибину очей Вогнесерда.

— Він, мабуть, щасливіший там, де він зараз, — тихенько нявкнула вона. — Поки що ж нехай Клан і надалі вірить, що він помер.

Вогнесерд вирячився на неї враженим поглядом. Синьозірка збиралася брехати Клану!

— Тигрокіготь — великий вояк, але й неабиякий гордій, — провадила Синьозірка. — Йому буде легше сприйняти те, що його новак загинув у бою, аніж утік. І для Круколапа так теж буде краще.