Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

— Що ж, така вже в нас професія, — сказала Пейдж. — При здійсненні доброї магії завжди щось ламається, розбивається чи псується. Згадайте лише, які грубі гроші мені доводиться платити за хімчистку!

— Але все одно наш будинок, хоч яким гарнесеньким він не був, поволі приходить у занепад, — зазначила Фібі.

Їхній будинок вікторіанської епохи, споруджений у типовому для Сан-Франциско стилі, уже кілька поколінь належав родині Холівелл. Пайпер та Фібі в’їхали сюди, коли померла їхня мати, а Пейдж приєдналася до них невдовзі після того, як сестри довідалися про її існування.

Фібі пригладила рукою своє коротке темне волосся.

— Я хочу сказати, що коли нас припиняють діставати біси, то їм на зміну приходить несправний водогін чи каналізація.

Пейдж зиркнула на Фібі скоса, але цей швидкий погляд не проминув повз уваги Пайпер, і значуще прокашлялася.

— Що таке? — підозріло спитала Пайпер, уважно придивляючись до сестер. — Що означає це багатозначне покашлювання? — Вона звела брови. — Ви маєте мені щось сказати?

— Що ж, — зітхнула Фібі й знервовано завовтузилася на стільці. — Не хочеться бути сповісником поганих новин, але… але знову зникла гаряча вода.

— Що?! — голос Пайпер зірвався на пронизливий вереск. Відкрутивши кран над кухонною раковиною, вона підставила руку під потік води, і на якусь мить зосереджено завмерла.

— І дійсно — вода вельми холодна. — Пайпер закрутила кран і витерла руку об рушник для посуду. — Просто фантастика! Як на зло, я вирішила спочатку нагодувати Ваята, а вже потім — помитися під душем.

— Отже, ти попала — які ми, — сказала Пейдж, — бо ми теж не встигли сходити в душ.

— Прекрасно! Виходить, усі ми будемо смердючками. Ну то й до біса. Навіть коли б я встигла помитися, то мені все одно довелося б це робити знову, бо оте бісове цуценя було таке слиняве! — вигукнула Пайпер. — Старий водогін, розтріскана штукатурка, біси, що лізуть із усіх шпарин… — Вона задумливо знизала плечима. — Може, у договір із власником будинку нам треба додати пункт «боротьба з нечистою силою»?

— Це не допоможе, сестро, — саркастично посміхнулася Фібі. — На жаль, не допоможе.

— Що ж, дівчата, якщо ви зможете почекати до вечора з душем, то я спробую полагодити водогін, — озвався Лео. Коли його вперше послали до сестер під виглядом майстра на всі руки, у їхньому старезному будинку він став у неабиякій нагоді. — Гаряча вода з’явиться так швидко, що і незчуєтеся.

— Це що — обіцянка? — І Пайпер зітхнула, уже вкотре за цей ранок.

— Тікайте всі! А то я зараз помру, якщо не помиюся під гарячим душем! — вигукнула Фібі, прожогом влітаючи крізь парадні двері. — Я мріяла про душ ще від ранку, коли рушала на роботу. — Вона мимоволі здригнулася. — Бр-р-р! Я така брудна, що у мене аж мурашки по тілу!

— Поділяю твоє бажання! — озвалася Пейдж, прямуючи слідком за зведеною сестрою. — У твоєму розпорядженні не більше за двадцять хвилин, Фібі.

— Вибачте, дівчатка, але мушу вас засмутити. Хоч двадцять хвилин, хоч десять — вам від того легше не стане, бо труби і досі не відремонтовані, — іронічно посміхнулася Пайпер, підводячись їм назустріч із кушетки у вітальні.

— Як не відремонтовані?! — в один голос простогнали сестри.

— Дуже просто. Мені неприємно це вам говорити, але ми ні на крок не просунулися вперед у розв’язанні проблеми водогону. Лео ходив сьогодні вдень по якісь деталі, але він і досі десь там гепає молотком. — Віддалений гуркіт від падіння труби красномовно підтвердив її слова.

— Лео не може подолати просту проблему з трубами? — насупилася Фібі. — Щось дуже підозріло. — Мабуть, вона гадала, що коли янгол-хоронитель Лео був досвідченим зцілителем, то слюсарем-сантехніком він мав бути автоматично.

— Та отож, мені самій це видалося дещо дивним, — погодилася Пайпер. — Я ретельно все оглянула, але після кількох годин вислуховування безперервного гепання і брудної лайки, вирішила, що нехай все ж таки цим займається фахівець Лео…

— Котрий… — продовжила за неї Пейдж.

— …котрий виявився не таким уже й гарним спеціалістом, як він мене запевняв, — змушена була визнати Пайпер. — Утім, лайки стало менше, принаймні трохи. Я сприймаю це як добру ознаку.

— Що ж, початок зроблено, — сказала Фібі, і, діловито взявши руки в боки, додала: — Коли ти востаннє перевіряла його роботу?

— Десь півгодини тому, якраз перед тим, як вкласти Ваята спати, — відповіла Пайпер.