Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

Лео кивнув.

— Гаразд. Що ж, бісівський пес — це для мене щось нове. — Як янгол-хоронитель Лео мав безпосередній контакт зі Старійшинами, що давало йому змогу швидко дізнаватися про появу тих чи інших злих духів у місті.

Собака дзявкнув, наче хотів погратися — і раптом кинувся на Пайпер. Але та встигла швидко виставити перед собою руки і знешкодити біса. Пес-страхіття вибухнув і розлетівся на дрібні шматочки, але все одно встиг зачепити її руку кігтем.

Коли розвіялася завіса із диму, пилу і залишків біса, Лео кинувся до дружини:

— Він тебе поранив?

Пайпер лише знизала плечима.

— Зачепив тільки шкіру — і все. — Із цими словами простягнула чоловікові руку, щоб той поглянув на рану.

Лео почав легенько погладжувати поверхню порізу. Під магічним дотиком янгола-хоронителя рана зникла так само швидко, як і з’явилася. Він посміхнувся.

— Ось бачиш, усе гаразд.

— І дійсно — усе гаразд, — зітхнула Пайпер і відкинула з очей пасмо довгого темного волосся. Перестережливо поглянувши на Ваята, який, наче нічого не сталося, і досі щось белькотів собі на стільчику, вона мовила: — Це йому треба «подякувати» за бісівського пса.

— Гадаєш, Ваят якось причетний до появи того собаки? — спитав Лео.

— Не тільки гадаю, — відказала Пайпер, — я в цьому абсолютно впевнена. — Розмашистим кроком наблизившись до сина, вона забрала у нього невиливайку і подала її чоловіку.

— Он воно що — «командир Гав-гав», — задумливо промовив Лео, вдивляючись у зображення мультяшного собаки на стінці чашки.

— Та отож — командир Гав-гав, — підтвердила Пайпер і невдоволено похитала головою. Це вже не вперше Ваят випадково і несвідомо виявляв свої надпотужні чаклунські здібності. — Знову наш вундеркінд цілком самостійно спромігся витворити ще одне страхіття. Нам плакати з цього чи радіти? — підкотила Пайпер очі під лоба. Утім, більше за все їй хотілося просто відпочити. Вона почувалася вкрай втомленою і виснаженою.

«Матерям, що працюють, усе дається легше, — пригадала Пайпер чиїсь слова. — Легше, аж далі нікуди! Спробуйте і працювати, і чаклувати, а потім кажіть!»

— Усе гаразд, заспокойся, Пайпер, — сказав Лео і втішливо обійняв дружину, побачивши, що та засмутилася. — Я розумію, як це важко — виховувати дитину з надприродними здібностями. Але погляньмо на все це з іншого боку. З Ваятом усе гаразд. З нами теж усе гаразд. Нікому не заподіяно ніякої шкоди. Хіба ж нам уперше довелося знищувати якусь несподівано виниклу гидоту? Гадаю, що і не востаннє.

— Майже ніякої шкоди, — зауважила Пайпер і вказала у куток, де на підлозі валялися друзки розбитої вщент старовинної вази. — Слава Богу, ця ваза більше не дратуватиме нас своїм огидним виглядом. — Вона зморено опустилася на стілець і поклала руки на кухонний стіл. — Якщо так піде і далі, то знищення бісів стане нам в копієчку!

— Тільки не кажіть мені з самого рання, що у нас виникли якісь проблеми з нечистою силою!

У кухні нечутно з’явилася заспана Пейдж у піжамі та халаті. З-за неї виглядала Фібі з так само сонними очима.

— Невже бісам ніколи почекати, поки ми не поп’ємо кави? — невдоволено додала Фібі. — Це вкрай нечемно з їхнього боку.

— Та отож, — підхопила Пайпер. — Просто чортівня якась, та й годі! Але не турбуйся, усе минулося.

— А що ж то хоч було, скажіть на милість? — поцікавилася Фібі, здивовано вигнувши брови та прикладаючись до грінки — Пайпер встигла приготувати цілу купу з самого ранку.

— Та якесь цуценя, — мляво відповіла Пайпер. — Величезних розмірів… з величезними іклами.

— Гм, дивно, — задумливо проказала Фібі. — Це щось новеньке. Тобто, я гадала, що ми вже все перебачили: і фей, і німф, і грецьких богів… Але цуценя? Ніколи не думала, що існують чорти у вигляді цуценят. Хіба ж нечисть може бути кудлатою, як плюшева іграшка?

— Узагалі-то не може, — зазначив Лео. — Але Пайпер гадає, що до появи плюшевого біса доклався Ваят.

— Можна подумати, що ти гадаєш інакше! — кинула Пайпер. Кивнувши на чашку в руках Лео, вона додала: — Візьмімо доказ А — невиливайку Ваята. На ній намальовано цуценя, що майже один в один схоже на те страховисько, яке я щойно знищила. Доказом В є надприродні здібності Ваята, у яких ми вже мали змогу переконатися раніше.

— А доказом С є ота посудина? — спитала Пейдж, стурбовано вказавши на розбиту вазу.

— Ні, просто їй не поталанило, — відповіла Пайпер. — Вона опинилася в хибному місці у хибний час і стала, так би мовити, жертвою нашого стилю життя.