Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

— Гей! — несподівано вигукнула Пейдж, наче над головою у неї раптом увімкнулася потужна електрична лампочка і принесла їй осяяння. — А що, коли ми все сприймаємо надто буквально? Що, коли тут йдеться не стільки про те, що ми обернулися проти будинку, скільки про те, що ми обернулися проти своїх доль, проти свого покликання?

— Ти маєш на увазі наше чаклунство? — задумливо спитала Фібі.

Пейдж кивнула:

— Ось давайте поміркуємо. Останнім часом Ваят викидав магічні коники, і тебе, Пайпер, це явно пригнічувало. А ти, Фібі, зустрічаєшся з Джейсоном, і це прекрасно, бо він, на відміну від Коула, не є «осередком усього світового зла». Але тобі доводиться багато чого від нього приховувати. Коул знав, що ти — відьма. Але Джейсону ти про це не можеш розповісти. І це тебе також пригнічує.

— Звичайно ж, — промимрила Фібі, уражена проникливістю сестри.

— Що ж до мене, то всі ці чаклунські штучки настільки заволоділи мною, що я полишила роботу, щоб мати змогу зосередитися на них. І це добре, бо саме цього я і хотіла — і тільки цього. Але інколи я сумую за тим життям, яке полишила. Я сумую за своєю роботою, за усіма тими людьми, котрим допомагала, працюючи в соціальній службі. Як відьмі, мені подобається рятувати непорочних, але інколи я жалкую, що не маю змоги допомагати їм як звичайна людина.

Якусь мить Пайпер та Фібі мовчали, розмірковуючи над словами Пейдж. Вони дуже відповідально ставилися до своїх чаклунських обов’язків і не мали ані найменших сумнівів щодо свого життєвого призначення — рятувати непорочних. Але Пейдж мала рацію. Їм безперервно доводилося докладати великих зусиль, щоб якось урівноважити нормальне і надприродне у своєму житті. Тому інколи в них накопичувався стрес.

Невже цього разу накопичений стрес дійшов до тієї межі, коли вони стали нехтувати своїми обов’язками і повернулися спинами до своїх славетних пращурів?

Якщо це так, то до чого їм слід вдатися, щоб радикально змінити таке ставлення? Невже будинок і предки відмовилися від них — назавжди?

Перш ніж їхні думки встигли наблизитись хоч до якогось попереднього висновку, на сестер наче пролився дощ із білого світла. То був Лео, який, нарешті, телепортувався назад до будинку.

— Ти вчасно, — сказала Пайпер, підійшовши до свого чоловіка, тільки-но він матеріалізувався. Вона обняла його і цьомкнула. — Наш будинок збожеволів, — повідомила вона.

Лео кивнув.

— Я чув. І Вони чули. Саме про це ми і говорили.

Фібі зміряла його серйозним поглядом.

— І чому ж ти пробув Там цілісінький день? Що це означає? Щось хороше, чи щось дуже-дуже погане?

Лео посміхнувся.

— Взагалі-то, і те, і друге одночасно. Те, що будинок повстав проти вас, не підлягає жодному сумніву.

Пайпер здивовано вигнула брову.

— Та невже? А ми й не знали.

— Ми й самі про це здогадалися, — заговорила Пейдж. — Але це не означає, що ми відмовляємося вислухати глибокі судження інших людей. — 3 цими словами вона схрестила руки на грудях.

— Як влучно завважила Пайпер, цей будинок ніколи просто так не повставав проти своїх мешканців без впливу на нього якоїсь сторонньої сили, — пояснив Лео. — Зваживши на це, а також на численні сутички з силами зла, що в цьому будинку відбувалися, беручи до уваги усіх тих бісів та інших лихих істот, які в різні часи тут з’являлися, недивно, що фундамент і стіни Холівелл Менор буквально просякнуті магічною енергією. Гарно це чи погано — невідомо. Можливо, саме ця залишкова магія й діє зараз проти вас.

— Але що тоді означає цей абзац? — спитала Пейдж, указуючи на щойно прочитані рядки. — Там йдеться про те, що ми, можливо, обернулися проти власного будинку. Чи не здається тобі, що наше двоїсте ставлення до нашого покликання і є причиною того, що будинок збожеволів?

— Може й так, цього не слід відкидати, — погодився Лео. — Утім, є лише один засіб, до якого ми можемо вдатися.

— Який саме? — поцікавилася Пайпер.

— Нам слід очистити будинок від… ну, від «поганих флюїдів» — я б так сказав. Краще визначення не спадає на думку. Спочатку нам доведеться напустити на будинок чари, які виженуть з нього злі флюїди, а потім знову зроблять його затишним райським куточком спокою і любові. У книзі десь має бути сказано, яке саме заклинання нам потрібне.

— Заклинання не є проблемою. Заклинання нам до снаги, — сказала Фібі, головний спец із заклинань. — Боюсь, що справа стоїть складніше і гірше. Але чим швидше ми візьмемося за вигнання нечисті, тим швидше повернемо собі рідну домівку.