Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

Сьогодні Пайпер увесь час була на ногах, не маючи змоги хоч на мить присісти і відпочити. А серед натовпу відчувалася якась незвична дратівливість. Навіть якась лиховісна дратівливість. Вони перелякані, — здогадалася Пайпер. У всьому місті люди, котрі зазвичай вечорами сиділи вдома, тепер ломилися до розважальних закладів, вибираючи ті з них, де було більше світла і більше публіки. Якщо судити з її клубу, відвідуваність ресторанів та клубів значно зросла. Але водночас Пайпер ладна була побитися об заклад, що відвідуваність кінотеатрів різко зменшилася.

«Ніхто не хоче залишатися на самоті, особливо на самоті у темряві», — подумалося їй.

Особисто вона не винуватила цих людей, хоча їхня нічна активність створювала їй додаткові проблеми на роботі. Хіба вони з сестрами не обговорювали цю проблему вдома кілька годин тому? Хіба не планували змінити свої звичні маршрути так, щоб ніхто з них не залишився наодинці?

Але Пайпер не ставало легше від думки про те, що не лише вони дбали про свою безпеку. Навпаки — їй ставало від цього ще гірше. І хоч Пайпер та її сестри мали багато спільного із завсідниками клубу «РЗ», вона знала, що дещо робило її відмінною від решти відвідувачів.

Вона була відьмою. Однією з чаклунок, наділених магічною силою.

А для Пайпер ця різниця означала, що вона є не просто частиною натовпу, що зібрався у клубі, а частиною сили, яка допоможе позбутися смертельної небезпеки. Але з іншого боку, вона була й частиною натовпу, де вбивця, що тероризував Сан-Франциско, шукав свою наступну жертву.

«От халепа», — подумала Пайпер.

— Вовк-одинак, — голос Донни повернув Пайпер до реальності.

— Вибач, — сказала вона, — повтори, я не розчула.

— Я про отого парубка за третім столиком, — пояснила Донна. З невимушеністю, що приходить з багатолітнім досвідом, вона поклала замовлення на стійку, а сама прихилилася до неї, чекаючи, поки Пайпер наллє склянку шардоне. — Воліє пити нерозбавлене віскі й уперто накачується ось уже цілу ніч. Ми тут з Дженіфер переговорили, поки він ходив до туалету, і вона сказала, що якщо він зможе пройтися по прямій, то вона — цирковий канатоходець.

— Зрозуміло, — мовила Пайпер. Наливши другу склянку вина, вона поставила її на стійку біля Донни. — Мабуть, час його виряджати. Як ти гадаєш, Дженіфер з ним впорається?

Дженіфер найнялася до клубу зовсім недавно. Вона була жвава та кмітлива, і майже відразу сподобалася Пайпер. Настільки сподобалася, що вона дала Дженіфер роботу, виконання якої потребувало певного досвіду. Пайпер подобався стиль роботи і цілеспрямованість цієї молодої дівчини. «Якби у клубі було спокійніше, Дженіфер безперечно „розрулила“ б таку ситуацію, — подумала Пайпер. — Однак зараз…»

— Чесно кажучи, я не певна, — зізналася Донна, ретельно розставляючи замовлені напої на таці. — Тому і вирішила з тобою порадитися як з начальницею. Внутрішній голос підказує мені, що цей тип може створити нам серйозні проблеми, — сказала вона і знизала плечима. — Розумієш — це професійна інтуїція.

— Зрозуміло: професійна інтуїція, — луною озвалася Пайпер, поглядом оцінюючи обстановку в клубі. — Вдалий вираз. Він мені подобається. Що ж, сходжу, подивлюся: що скаже моя професійна інтуїція. — І почала розв’язувати фартух, який вдягала для роботи за стійкою бару.

— Що ж, подруго, іди, — мовила Донна.

— Я тобі не подруга, а начальниця. Скільки можна повторювати? — з удаваною суворістю відчитала її Пайпер.

Донна захихотіла і, кинувши на Пайпер пустотливий погляд, узяла тацю і рушила крізь натовп.

Непомітно зітхнувши, Пайпер жестом дала знати бармену, що хоче відійти, і швидко, але намагаючись не привертати до себе уваги, рушила з-за стійки до столика номер три, мимохідь оцінюючи ситуацію. Давати раду відвідувачам, що втратили здатність давати раду собі, було невід’ємною — хоча й неприємною — частиною її обов’язків. Наблизившись до столика, Пайпер нарешті побачила, що саме там відбувається. Офіціантка Дженіфер стояла біля дальнього краю стола, обличчям до Пайпер, і натужно посміхалася. Тип за столиком з розчервонілим і сердитим обличчям щось швидко говорив — явна ознака надміру алкоголю й агресивності.

«Один — нуль на користь професійної інтуїції», — подумала Пайпер. Схоже, приборкання вовка-одинака загрожувало вилитися у серйозну халепу. Хоча, на думку Пайпер, цей тип скоріше скидався на ведмедя-гризлі, аніж на вовка-одинака. Щоб описати його кремезність, мало годилися навіть такі характеристики, як «великий» і «вайлуватий». Цей тип дійсно міг завдати чималої шкоди, якщо ситуація вийде з-під контролю. І через це він був не просто проблемою, а величезною проблемою.