Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

Фібі — як, власне, і Пейдж — зібралася на свято з нагоди відкриття після ремонту Ланкастер-білдінґ — споруди, яка була важливою пам’яткою Сан-Франциско. Побудована наприкінці двадцятих років минулого століття і задумана як осередок мистців, вона сильно постраждала під час недавніх землетрусів. Кошти на ремонт вдалося зібрати в результаті потужної загальноміської кампанії добровільних пожертв. — За місяць реставраційних робіт споруду відремонтували повністю.

Хоча офіційно цю будівлю назвали на честь її творця, архітектора Вільяма Ланкастера, назва «Ланкастер-білдінґ» так і не прижилася. Натомість місцеві мешканці через численні фрески, що прикрашали як внутрішню, так і зовнішню поверхню стін, нарекли цю споруду просто — М’юрал-хаус, тобто, Будинок з фресками.

Фібі готувалася до цього свята впродовж кількох тижнів. Основним спонсором заходу була газета «Бей міррор», у якій дівчина вела рубрику «Спитай у Фібі». Тому їй удалося здобути такі жадані квитки на цю урочисту подію. Пейдж мала піти разом із нею. Фібі здавалося, що сестра чекає на свято так само нетерпляче, як і вона. Здавалося доти, аж поки сестра раптово не заявила, що у неї виникла якась проблема.

— І що ж трапилося? У чому твоя проблема? — спитала вона.

— У тобі, — приголомшила відповіддю Пейдж.

— У мені?! — спантеличено перепитала Фібі, нарешті, усвідомивши, що відбувається. — Але ж чому? Як?

— Надто вже розкішно ти виглядаєш, — пояснила Пейдж, заходячи до вітальні. — Як же мені вдасться підчепити якогось молодого спадкоємця багатої родини, коли поруч зі мною будеш ти — така розкішно красива? Мене це аж ніяк не влаштовує. Краще мені вдома лишитися.

— Ти не можеш лишитися вдома, бо я вже повідомила, що ми прийдемо на свято удвох, — заперечила Фібі. — Утім, зажди. Кого ти там зібралася підчепити?

— Не звертай уваги на дурниці, — порадила їхня старша сестра Пайпер, заходячи до вітальні з малим Ваятом на руках. На відміну від молодших сестер, Пайпер була вдягнена у зручний одяг: простору білу сорочку з ґудзиками поверх прямої чорної спідниці. Пара простих, але модних черевичків довершувала її практичне і нарядне вбрання.

— А як не звертати уваги на любу сестричку, яка заявляє, що я є її головною проблемою.

Умостивши Ваята зручніше, Пайпер уважно поглянула на сестер.

— Та невже? Так і сказала — що ти її проблема?

— Ти тільки поглянь на неї: елегантна, горда і неприступна красуня. Саме на таку зовнішність і купуються абсолютно всі багаті молодики. Така зовнішність діє на них заспокійливо. Вони перестають боятися, бо чомусь переконані, що таким дівчатам не потрібні їхні гроші.

— Та чхати мені на них і на їхні гроші! І чому це ви — ні сіло ні впало — заговорили про грошовитих молодиків? — вигукнула Фібі.

— Тому що моя матуся завжди казала, що за багатого вийти заміж так само легко, як і за бідного, — відказала Пейдж.

— По-перше, коли це ти почала називати свою матір «матусею», а по-друге — коли це ти почала придивлятися собі чоловіка, га? — поцікавилася Фібі.

— Дівчині завжди треба бути напоготові, — пояснила Пейдж, — особливо, коли поруч з нею має з’явитися цілий натовп енергійних неодружених багатіїв.

Фібі закотила очі. Пайпер збагнула, що її наймолодша сестра просто капризує, але вловила в її словах занепокоєння.

— Справа тут не в багатих молодиках, Пейдж. Давай колися, розповідай, що у тебе на думці.

— Гаразд, слухайте. Коли я купувала цю сукню, вона мені дуже подобалася. Дуже. Але тепер я в цьому не впевнена. Фібі — така витончена, така елегантна… Утім, не знаю… Може, я даремно клопочуся, га? Просто перебільшую?

Переклавши Ваята, який тихенько сопів у неї на плечі, на іншу руку, Пайпер підійшла до Фібі, і вони вдвох стали прискіпливо оглядати свою наймолодшу сестру. Її вечірню сукню ніяк не можна було порівнювати з вбранням Фібі. По-перше, воно було білим, непоказним і надто щільно обтискало тіло. По-друге, його край, що доходив саме до колін, був всіяний довгастим блискучим стеклярусом, що кидався в очі навіть тоді, коли Пейдж стояла непорушно. Варто їй було навіть зробити вдих, як ці прикраси починали підстрибувати і стиха дзенькати.

— Скажу тобі чесно, Пейдж, — звернулася до неї Пайпер похмуро-серйозним тоном. — Ти клопочешся недаремно, але помилилася з причиною своїх клопотів. Адже кожен молодик не промине поцікавитися: а що ж то за дівчина така, що не побоялася вдягнути таке чудернацьке плаття?