Джон Толкин - Повернення короля

Однак слід зазначити, що коли Староцапи ( Зараґамба ) змінили своє прізвище на Брендіцапи ( Брандґамба ), то перший елемент у цьому слові означав «прикордонна територія», відтак найточнішим перекладом їхнього прізвища було би Межоцапи. Та лише дуже хоробрий гобіт наважився би назвати господаря Цапокраю Бралдаґамба в його присутності.

[*]

Автор електронного варіанту книги рекомендує придбати паперову версію, якою і сам з великою насолодою володіє.

[1]

Див.: Додаток Д. – Ч. 3, с. 506.

[2]

У березні (реті) в Ширському календарі було тридцять днів.

[3]

Імовірно, це слово було орківського походження й означало «шарку» – старець.

[4]

Тут наведено (із зазначенням сторінки) кілька посилань на це електронне видання Володаря Перснів (fb2-файли), а також на електронне видання Гобіта (fb2-файл) ( прим. укладача електронної версії книг – А.А. )

[5]

Порівн.: Володар Перснів , ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 245; ч. З, с. 304: у Середзем’ї вже не залишилося бодай подоби Лауреліни Золотої.

[6]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 396.

[7]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 252; ч. 2, с. 396.

[8]

Див.: Гобіт , с. 51; Володар Перснів , ч. 1, с. 403.

[9]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 299-301.

[10]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 456; ч. 2, с. 396, 406; ч. З, с. 228, 238.

[11]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 74, 243.

[12]

Див.: Володар Перснів , ч. З, с. 306, 311.

[13]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 300.

[14]

Див.: Володар Перснів , ч. 2, с. 243; ч. З, с. 304.

[15]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 309.

[16]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 312.

[17]

Він був четвертим сином Ісільдура й народився в Імладрісі. Його брати загинули на Ірисових Луках.

[18]

Після Еарендура королі вже не прибирали високоельфійських імен.

[19]

Після Мальвеґіла королі Форноста знову заявили про своє право володіти цілим Арнором і на знак цього почали додавати до своїх імен префікс ар(а).

[20]

Див.: Володар Перснів , ч. З, с. 20. За легендою, дикі білі корови, на яких тоді ще можна було натрапити поблизу Моря Руну, походять од Корови Арава – валара-мисливця, котрий єдиний із-поміж богів часто навідувався до Середзем’я у Прадавні Часи. Високоельфійською його називали Ороме (див.: Володар Перснів , ч. 3, с. 130).

[21]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 242.

[22]

Див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 262.

[23]

Цей дивний непривітний народ – усе, що залишилося від фородваїтів, людей сивої давнини, призвичаєних до лютого холоду Морґотового володіння. У тім краю і донині панує холод, хоча землі ті пролягли на відстані понад сто миль на північ од Ширу. Лосоти облаштовують собі домівки у снігу та, кажуть, уміють бігати по кризі на спеціально пристосованих кістках і мають візки без коліс. Ворогам годі дістатися до цього народу: більшість його представників живе на великому мисі Форохель, який із північного заходу замикає велетенську однойменну затоку; та лосоти часто розкладають табори на південних берегах затоки біля підніжжя Гір.

[24]

У такий спосіб було врятовано перстень Дому Ісільдура, адже згодом дунедайни таки викупили його. Кажуть, то був не якийсь інший перстень, а саме той, що його Фелаґунд із Нарґотронда подарував Барагірові та що ним, наражаючись на страшну небезпеку, згодом заволодів Берен.

[25]

То були Камені Аннумінаса й Амон-Сулу. Єдиний Камінь, що залишився на Півночі, зберігали у Вежі на Емин-Берайді, з якої видно Затоку Люну. Його охороняли ельфи, і, хоча ми ніколи навіть не підозрювали про його існування, Камінь був там доти, доки Кірдан відвіз його геть в Ельрондовому кораблі (див.: Володар Перснів , ч. 1, с. 65, 146). Однак нам відомо, що він був не схожий на інші та не пов’язаний із ними: дивився тільки на Море. Елендил так примістив його у вежі, щоби можна було «прямим поглядом» позирати назад і бачити Ерессеа на зниклому Заході: але опуклі моря долі навіки поглинули Нуменор.